І півтисячоліття по тому є актуальним

[danka_v_dorozi]

Потривож нас, Боже, коли ми надто захоплені собою,
коли наші мрії збулися, бо ми мріяли надто мало,
коли ми безпечно припливли, бо пливли надто близько до берега.

Потривож нас, Боже, коли через надлишок речей, якими ми володіємо
ми втратили спрагу за водами життя;
поринувши в закоханість у життя, ми перестали мріяти про вічність
і в наших стараннях збудувати нову землю, ми дозволили зблякнути нашому баченню нового Неба.

Потривож нас, Боже, щоб ми сміливіше ризикували,
наважувалися на ширші моря, де шторми покажуть Твою могутність;
де, втративши з поля зору землю, ми зможемо знайти зірки.

Ми просимо Тебе розширити горизонти нашої надії;
і підштовхнути до майбутнього в силі, відвазі, надії і любові.

Авторство тексту приписують серу Френсісу Дрейку (1577р.)