Цистит: етіопатогенез, класифікація, клінічна картина, діагностика, лікування
Пасєчніков С.П.
УДК 616.62-002Сергій Петрович Пасєчніков - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри урології
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ
Цистит - запалення слизової оболонки сечового міхура. Розповсюдженість гострого циститу (ГЦ) в Україні становить 314 на 100 тис. населення, хронічного циститу (ХЦ) - 135 на 100 тис. населення. Більшість хворих - жінки молодого віку та жінки у передклімактеричному періоді. У середньому кожен епізод ГЦ у жінок пов’язаний з наявністю симптомів протягом 6,1 доби, обмеженням активності упродовж 2,4 доби, неможливістю відвідувати заняття або роботу протягом 0,4 доби.
Етіопатогенез
Фактором виникнення циститу є наявність патогенних мікроорганізмів та дистрофічних конгестивних процесів у стінці сечового міхура. У більшості випадків цистит викликаний грамнегативними бактеріями, з яких близько 80% становить Escherichia coli. Другий за частотою збудник ГЦ (11%) - Staphylococcus saprophyticus. Причиною решти випадків в основному є Enterococcus faecalis, Klebsiella spp., Proteus spp. В етіології циститу певну роль відіграють урогенітальні інфекції, викликані Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealiticum, Trichomonas vaginalis.
У віковій групі 20-50 років цистит приблизно у 50 разів частіше виникає у жінок. У більш пізньому віці частота циститу зростає як у чоловіків, так і у жінок, причому співвідношення жінки/чоловіки знижується.
Високий рівень захворюваності у жінок значною мірою пов’язаний з порушенням нормального ритму сечовипускання. Особливо небезпечна рефлекторна затримка сечі, що виникає після пологів та операцій на органах черевної порожнини і таза. Навіть однократна катетеризація може призвести до інфікування сечовивідних шляхів.
Цистит супроводжує різноманітні патологічні стани сечовивідних шляхів та статевих органів і може бути першим клінічним проявом аномалій розвитку, пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, онкологічних та запальних уражень цих органів.
Фіксація збудника до слизової оболонки сечового міхура відбувається за наявності порушень уродинаміки нижніх сечовивідних шляхів і підвищення внутрішньоміхурового тиску, що викликає венозний застій, ішемію, пошкодження стінок та їх дистрофічні зміни. Синдром внутрішньоміхурової гіпертензії виникає як при гіпотонії, так і при гіпертонії детрузора. Також ішемію слизової оболонки сечового міхура спричиняє переохолодження.
Інфекція проникає у сечовий міхур висхідним (по сечівнику), низхідним (з нирок), гематогенним і лімфогенним шляхами.
Умовами виникнення циститу є:
- наявність патогенних мікроорганізмів;
- порушення уродинаміки;
- дистрофія, розлади місцевого кровообігу (ішемія) або порушення цілісності стінок міхура;
- порушення ритму сечовипускання у жінок.
У жінок відзначають високу схильність до рецидивування циститу, що можна пояснити такими факторами, як:
- анатомо-фізіологічні особливості організму жінки (короткий та широкий сечівник, близькість до резервуарів умовно-патогенних мікроорганізмів);
- супутні гінекологічні захворювання із запальним та гормональним компонентами, що порушує дисбіоз піхви;
- частота статевих актів, особливості контрацепції.
1. За патогенетичним принципом:
- первинний;
- вторинний, що виникає як ускладнення раніше існуючих захворювань або аномалій сечового міхура і статевих органів.
2. За етіологією:
- інфекційний (неспецифічний, специфічний);
- хімічний;
- променевий;
- медикаментозний;
- термічний.
3. За перебігом:
- ГЦ;
- ХЦ (латентний, рецидивуючий), який частіше за все є вторинним.
4. Залежно від розповсюдженості запального процесу:
- дифузний (тотальний);
- вогнищевий;
- шийковий (тригоніт) - якщо у процес залучена тільки шийка сечового міхура.
5. Залежно від характеру і глибини патоморфологічних змін:
- катаральний, фолікулярний, геморагічний, виразковий, некротичний ГЦ;
- інкрустуючий, поліпозний, кістозний, виразковий, інтерстиціальний ХЦ.
Головні симптоми ГЦ - часте і болісне сечовипускання, нерідко з імперативними позивами та нетриманням сечі, біль у проекції сечового міхура (лобкова ділянка, промежина) та сечівника. Майже у 40% жінок із ГЦ виявляють макрогематурію, але цей симптом не є показником ускладненої інфекції. Інтенсивність болю не завжди відповідає вираженості морфологічних змін слизового шару сечового міхура і залежить від типу вищої нервової діяльності та ступеня підвищення тонусу детрузора (аж до тенезмів).
ХЦ є ускладненням гострого або іншого захворювання сечового міхура, сечівника, нирок та статевих органів (дивертикул, пухлина, конкремент, сторонні тіла, нервово- м’язова дисфункція сечового міхура, стриктура сечівника, рак або доброякісна гіперплазія передміхурової залози, простатит, уретрит, хронічний пієлонефрит, туберкульоз), цукрового діабету, опущення піхви, хронічних запальних захворювань жіночих статевих органів.
Клінічні симптоми ХЦ такі ж самі, як і при ГЦ, але менш виражені. Під час рецидивів реєструють класичну клінічну картину ГЦ.
Для геморагічного циститу характерна наявність у сечі домішків крові (можуть бути згустки), некротичного - некротизованих фрагментів слизового шару сечового міхура. Ятрогенне походження хімічного і термічного циститу пов’язане із введенням хімічно агресивної рідини, частіше - спиртового розчину йоду, або надмірно підігрітої рідини. Променевий цистит виникає внаслідок променевої терапії ділянки таза.
У чоловіків цистит є переважно вторинним, у складі симптомокомплексу гострого простатиту.
Для ГЦ у жінок характерна тенденція до рецидивування та можливість ускладнення (висхідний пієлонефрит). Підвищення температури тіла та інтоксикації свідчать про ускладнення гострим висхідним пієлонефритом або про порушення цілісності слизового та м’язового шарів сечового міхура (виразковий та некротичний цистит).
Некротичний цистит - найбільш тяжку форму ГЦ - діагностують відносно рідко. Він пов’язаний зі стисненням задньої стінки сечового міхура і судин у поєднанні з інфекцією, введенням в сечовий міхур концентрованих розчинів хімічних речовин. Характерні висока температура тіла, виражена інтоксикація аж до бактеріотоксичного шоку, олігурія, анурія. Сеча мутна, із неприємним запахом, домішками крові, фібрину, фрагментами слизового шару. При перфорації сечового міхура розвиваються явища сечового перитоніту або тазової сечової флегмони.
Дале буде - https://bit.ly/2XRS7EF #діагностика #лікування #патогенез #урологія #цистит