Сталин отплатил нацистскому генералу Эриху Коху сполна, обеспечив ему достойную старость
А вы знали, что нацистский генерал Эрих Кох, в отличие от других руководителей гитлеровской Германии, был освобожден от участия в Нюрнбергском процессе по причине онкологического заболевания, осужден спустя несколько лет в Польше, где ему смертая казнь была заменена на пожизненное заключение? И что это "заключение" он провел в комфортабельных личных апартаментах со всеми удобствами, ни в чем не нуждаясь, в одном из особняков в странах Восточной Европы, и умер от старости, дожив до 90 лет, а документы об онкологическом заболевании оказались фальшивкой?
СССР официально заявил, что к этому ублюдку не имеет никаких претензий.
Почему?
А вот стоит обратить внимание на то, чем конкретно занимался Кох.
Эрих Кох на самом деле перед Кремлем выслужился в тылу, разжигая межэтнические противостояния и резню между украинцами и поляками. А до войны был одним из тех немецких военных, которые проходили подготовку в СССР тогда, когда Германии по Веймарскому соглашению было запрещено иметь свои вооруженные силы. В Германии его называли "красным" генералом за активное сотрудничество с СССР.
Сталин отплатил своему партнеру сполна, обеспечив ему достойную старость.
А украинцы с поляками до сих пор смотрят друг на друга через прицел созданных Кохом и Сталиным клише.
Його правління в окупованій Україні відзначалося винятковою жорстокістю. Вважав Україну не національним, а територіальним поняттям. Відповідно до цієї позиції вибрав столицею Райхскомісаріату України місто Рівне. Вважав українців «недолюдьми» (нім. Untermenschen). Спричинив смерть близько 4 мільйонів людей в Україні, включаючи і єврейське населення України. Ще 2,5 млн чол. за час його правління були депортовані до Німеччини, де працювали як «остарбайтери». Під його керівництвом нещадно експлуатувалися природні багатства України, пограбовано і вивезено до Німеччини величезну кількість пам'яток культури тощо. Еріху Коху приписується наступна фраза:
«Мені потрібно, щоб поляк при зустрічі з українцем вбивав українця і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо до цього по дорозі вони пристрелять єврея, це буде саме те, що мені потрібно ... Деякі надзвичайно наївно уявляють собі германізацію. Вони думають, що нам потрібні росіяни, українці і поляки, яких ми змусили б говорити німецькою. Але нам не потрібні ні росіяни, ні українці, ні поляки. Нам потрібні родючі землі. (Д. М. Медведєв, «Сильні духом»)». Ми народ панів і повинні жорстко і справедливо правити. Я вийму з цієї країни все до останнього. Ми повинні усвідомлювати, що найдрібніший німецький працівник расово і біологічно в тисячу разів перевершує місцеве населення (5 березня 1943 року, Hans-Erich Volkmann (Hrsg.), Das Russlandbild im Dritten Reich (Образ Росії в Третьому Рейху), Köln 1994 стор. 43).
При наближенні наступала на Східну Пруссію Червоної армії керував евакуацією цивільного населення. 25 листопада 1944 р очолив фольксштурм гау. На початку березня 1945 р переніс свій штаб з обложеного Кенігсберга в Піллау, звідки 24 квітня втік літаком на Хельській косу і 27 квітня на криголамі «Східна Пруссія» покинув територію гау.
Приплив 29 квітня в Засниц, вже на наступний день Кох перебрався в Копенгаген, а звідти 5 травня - у Фленсбург, де, за свідченням рейхсміністра Альберта Шпеєра, з'явився до нового рейхспрезидентом Карлу Деницу і зажадав надати в його розпорядження підводний човен, щоб поплисти на ній в Південну Америку , на що отримав категоричну відмову
Після поразки Німеччини перебував під чужим ім'ям у британській зоні окупації. Займався сільським господарством і жив від врожаю своєї невеликої ділянки саду, яку він обробляв, а після грошової реформи 1948 року він отримував допомогу з безробіття в розмірі 18 марок. Обидві ділянки землі, які належали йому в західній зоні окупації, не могли бути ним використані зі зрозумілих причин. Під час арешту Кох мав при собі майже 250 марок, що становило значну суму для безробітного, який нібито не мав засобів до існування.
У тому, що його впізнали, був винен сам. Колишній т.з. Reichsredner (тобто високопоставлений пропагандист) не втримався, виступив на зборах біженців і був висунутий на пост керівника цих зборів, при цьому був пізнаний. Вже ввечері того ж дня за ним прийшов британський офіцер у супроводі співробітника німецької кримінальної поліції. У травні 1949 року його виявлено британською контррозвідкою та передано радянській окупаційній адміністрації. Але уряд СРСР з нез'ясованих причин не судив Коха за злочини в Україні (вважається, що Кох був таємним агентом Йосипа Сталіна, який використовував Коха для знищення непокірних жителів України), а передав його Польщі - для суду «за злочини, які скоїв як гауляйтерСхідної Пруссії». Під час судового слухання Кох заявляв про свої симпатії до СРСР, ставив собі за заслугу, що протидіяв планам Альфреда Розенберга утвердити на окупованій території українську державу. Після десятилітнього зволікання був засуджений до страти 9 травня 1959 р, але вирок не було виконано з огляду нібито на слабке здоров'я Коха. За інформацією польських дисидентських джерел, утримувався у польській в'язниці Барчево у винятково гуманних умовах - користувався телевізором, одержував журнали і медикаменти із Заходу тощо. Уряди УРСР та СРСР ніколи не домагалися його видачі для суду зазлочини, які він скоїв як райхскомісар в Україні.