Емоції в сторону, нас чекає ще дуже довге протистояння
2) колона на марші була розтягнута не гірше радянських стрілецьких дивізій у Фінляндії під час "Зимової війни" із тими ж наслідками. Колона була розсічена, частина самооборонівців відрізана від Європейки, а потім заблокована в Маріїнці, де їх тупо, як в тирі, відстрілювали на відкритому просторі.
3) відсутність єдиного командування. Це ми проходили у далекому 1224-му на Калці. Якщо на оперативному рівні - сотні організовані, то на тактичному - взаємодія між ними - майже нульова.
4) під час цієї горезвісної передислокації не було забезпечено належного контролю вузлових пунктів: перехресть та висот. Когось здивувало, що "Беркут" кидав гранати з дахів? Мене так, адже дахи мали бути контрольовані нашими в першу чергу.
5) не було залишено достатніх сил для захисту барикад - саме тому їх так швидко і змели.
6) відчувався явний дефіцит коктейлів Молотова. Принаймні, на Грушевсього, таке враження, їх було більше - саме тому фашисти не змогли пробитися там через барикаду.
Що ж нас врятувало? А врятував нас ПРОСТИЙ ЛЮДСЬКИЙ ГЕРОЇЗМ. Це коли непідготовлені люди, яких було на барикадах чи не більше ніж решток недобитих сотень, ціною власних життів і здоров"я спинили чорну орду.
Отож, який зараз має бути найближчий план дій:
1) вибори єдиного головнокомандувача сил Революції. Це не має бути політик. За всієї поваги до Парубія, він вчора повівся на авантюру лідерів опозиції. Тільки колишній військовий! Хотілося б бачити на цій посаді Анатолія Гриценка, але побачимо, як вийде... Має бути створено Генеральний штаб із військових та екс-співробітників спецслужб, із досвідом командування. Такі на Майдані Є - зустрічав особисто. Геншатб має не політикою займатися, а розробляти плани на всі сценарії, прораховувати сили, необхідне матеріально-технічне забезпечення, запасні варіанти, евакуацію і т. д.
2) Цілком очевидно назріла необхідність укрупнення підрозділів - об"єднувати сотні у полки чи бригади. Розрізнені сотні не здатні вирішувати задачі рівня, вище ніж оперативний.
3) в УСІХ містах, де перемогли протестуючі, необхідно розвивати успіх. Треба чітко розуміти, що наші локальні перемоги на Заході країни дуже хиткі - вони рівно до того часу, доки сюди не пришлють ментів і солдатів із Сходу. Розвивати - це значить БУДУВАТИ УКРІПЛЕННЯ, ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ МОЖЛИВІСТЬ МИТТЄВОГО БЛОКУВАННЯ В"ЇЗДУ ДО ВАШИХ МІСТ окупаційних військ. На Заході революція має повну підтримку місцевої влади. Отже, ми маємо величезний ресурс - можливість мобілізації людей, будівельну техніку, бетонні конструкції, інші будматеріали. Маючи час і натхнення, за тижні два ми можемо перетворити той же Львів на укріпрайон, справжній бастіон Революції.
4) в усіх містах Західної України необіхдно створювати МАКСИМАЛЬНО ЧИСЛЕННІ загони муніципальної міліції - звісно, шпану і неадекватів туди долучати не можна. Бійці загонів повинні пройти вишкіл на військовий манер, відстріляти хоча по десятку патронів на полігоні. Вогнепальну зброю ПОКИ ЩО роздати тільки командирам, але арсенали повинні бути готові в будь який момент роздані бійцям.
5) будь яке проголошене владою перемир"я не варте виїденого яйця. Це не більше ніж цукерочка для триголової опозиції - щоб вони могли черговий раз попіаритись "ми зупинили кровопролиття". На це ТУПО НЕ ЗВЕРТАЄМО УВАГИ. Підготовча робота має кипіти попри все.
6) загальний і дуже важливий висновок - кожен має займатися своїми справами. Неозброєні вогнепальною зброєю самооборонщики не повинні лазити в атаку - їх стихія оборона. Політики - переговорами і не лізти до військових питань, пану Гриценку слід скинути із себе шати політика і зрозуміти, що його покликання - стати Маршалом Перемоги.
Слава Україні!
Василий Теркин
3) відсутність єдиного командування. Це ми проходили у далекому 1224-му на Калці. Якщо на оперативному рівні - сотні організовані, то на тактичному - взаємодія між ними - майже нульова.
4) під час цієї горезвісної передислокації не було забезпечено належного контролю вузлових пунктів: перехресть та висот. Когось здивувало, що "Беркут" кидав гранати з дахів? Мене так, адже дахи мали бути контрольовані нашими в першу чергу.
5) не було залишено достатніх сил для захисту барикад - саме тому їх так швидко і змели.
6) відчувався явний дефіцит коктейлів Молотова. Принаймні, на Грушевсього, таке враження, їх було більше - саме тому фашисти не змогли пробитися там через барикаду.
Що ж нас врятувало? А врятував нас ПРОСТИЙ ЛЮДСЬКИЙ ГЕРОЇЗМ. Це коли непідготовлені люди, яких було на барикадах чи не більше ніж решток недобитих сотень, ціною власних життів і здоров"я спинили чорну орду.
Отож, який зараз має бути найближчий план дій:
1) вибори єдиного головнокомандувача сил Революції. Це не має бути політик. За всієї поваги до Парубія, він вчора повівся на авантюру лідерів опозиції. Тільки колишній військовий! Хотілося б бачити на цій посаді Анатолія Гриценка, але побачимо, як вийде... Має бути створено Генеральний штаб із військових та екс-співробітників спецслужб, із досвідом командування. Такі на Майдані Є - зустрічав особисто. Геншатб має не політикою займатися, а розробляти плани на всі сценарії, прораховувати сили, необхідне матеріально-технічне забезпечення, запасні варіанти, евакуацію і т. д.
2) Цілком очевидно назріла необхідність укрупнення підрозділів - об"єднувати сотні у полки чи бригади. Розрізнені сотні не здатні вирішувати задачі рівня, вище ніж оперативний.
3) в УСІХ містах, де перемогли протестуючі, необхідно розвивати успіх. Треба чітко розуміти, що наші локальні перемоги на Заході країни дуже хиткі - вони рівно до того часу, доки сюди не пришлють ментів і солдатів із Сходу. Розвивати - це значить БУДУВАТИ УКРІПЛЕННЯ, ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ МОЖЛИВІСТЬ МИТТЄВОГО БЛОКУВАННЯ В"ЇЗДУ ДО ВАШИХ МІСТ окупаційних військ. На Заході революція має повну підтримку місцевої влади. Отже, ми маємо величезний ресурс - можливість мобілізації людей, будівельну техніку, бетонні конструкції, інші будматеріали. Маючи час і натхнення, за тижні два ми можемо перетворити той же Львів на укріпрайон, справжній бастіон Революції.
4) в усіх містах Західної України необіхдно створювати МАКСИМАЛЬНО ЧИСЛЕННІ загони муніципальної міліції - звісно, шпану і неадекватів туди долучати не можна. Бійці загонів повинні пройти вишкіл на військовий манер, відстріляти хоча по десятку патронів на полігоні. Вогнепальну зброю ПОКИ ЩО роздати тільки командирам, але арсенали повинні бути готові в будь який момент роздані бійцям.
5) будь яке проголошене владою перемир"я не варте виїденого яйця. Це не більше ніж цукерочка для триголової опозиції - щоб вони могли черговий раз попіаритись "ми зупинили кровопролиття". На це ТУПО НЕ ЗВЕРТАЄМО УВАГИ. Підготовча робота має кипіти попри все.
6) загальний і дуже важливий висновок - кожен має займатися своїми справами. Неозброєні вогнепальною зброєю самооборонщики не повинні лазити в атаку - їх стихія оборона. Політики - переговорами і не лізти до військових питань, пану Гриценку слід скинути із себе шати політика і зрозуміти, що його покликання - стати Маршалом Перемоги.
Слава Україні!
Василий Теркин