ЯНГОЛИ
Ангели. Божі посланці, що оберігають людей. Посредники поміж небом і землею, Богом і людьми.
Народні уявлення Янголи безтілесні, досконалі, чисті фізично і духовно. Вони безсмертні і обдаровані премудрістю. Вони одне із перших творінь Бога що створені в перший день, або в четвертий разом з світилами. Вони прекрасні. Інколи вони в позолоченому одягу, з посохом в руці.
Зображувалися в вигляді крилатих немовлять чи крилатих мужів чи юнаків з довгим волоссям, випромінючих світло.
Частіше всього вони не видимі, але по сербським віруванням можуть приймати вигляд метелика чи жебрака що приходить під час обіду. По болгарським віруванням коли янголи послані Богом вони можуть приймати вигляду оленя з золотими рогами.
Янголи розподіляються по чинам. Архангелам належить трете місце після херувимів та серафимів..
По повір’ям кожне світило має свого янгола. Один носить по небу Сонце, інший місяць, інший янгол запалює та гасить свічки. Зорі інколи вважалися віконечками через які дивляться янголи. В сербів янголи охороняють небесні ворота на кожному з семи небес, виносять сонце на всході, носять воду на небо по веселці, в болгар літають біля престола Божого, співають пісні.
В биличці Бог вдарив в кремінь і з ньго посипалися янголи, чорт вдарив - лісовики, водяники, домовики, баби-яги.
Вітри то також янголи. Тихий лагідний вітер - дихання янголів. Янголи вітрів стоять в чотирьох сторонах світу і дують.
Коли в компанії раптово замовчать то говорять що янгол пролетів.
Наніч в хаті повинно бути чисто і прибрано, щоб янголи проходжувались. Білоруси Вітебщині вірили що янгол вночі обходить сплячих людей. Нерідко янгол стоїть біля вікна і тому неможна в нього плювати, виливати помиї. Янгол покидає домівку де лаються. Янгол ніколи не сяде там де кладуть гребінь з волоссям.
З янголом могли приходити душі предків - наприклад він міг приводити їх на Хрещення, щоб вони могли хреститися в Іордані.
Говорили що в півня також янгольский чин, тому і нечисть не може до нього підступитися. Півень співає на землі, як і янголи на небі. Серби вважали що голуби - минулі янголи, тому їх вбивати і їсти неможна. В Болгарів зозуля за гріхи була перетворена з янгола в птицю. Волов в упряжі також називали янголами. “Не бийте янголів” - говорилось в болгарів. В Галицьких казках говориться про те як Бог ночував в чоловіка і незумисне вбив його жону. За це дав йому волів-янголів які допомагли чоловіку позбутися панів.
Говорять що янголи тримають жайворонка в руках, пестять і гладять, поки не блисне перша блискавка і не вдарить грім і не розкриються небеса, куди жайворонку в цей час можна заглянути. Таким чином жайворонок всю зиму зимує в рукаї янголів.
До янголів також відносили добрих здухачів, оскільки ті борючись з злими силами непогоди, часто зустрічаються з янголами.
Ві сні янгола побачити - на дуже велику радість, втратити його - упустити щасливу нагоду.
Нечиста сила, водяники, лісовики і духи угідь - колишні янголи що повстали проти Бога і були скинуті з небес на землю. Хто куди впав той там і лишився.
В Галицькій казці про жінку янгола - пастух зустрічає жінок янголів на полонині (які більш нагадують віл або мавок). Тут обігрується історія з дикою бабою-летавицею, коли жінка сміється бо дитину що померла забирають янголи а плаче коли тещу забирають чорти. Вона живе з чоловіком за умови що той ніколи не буде питати в неї чому вона щось робить не так як справжні люди. А потім його покидає коли той порушує табу. В кінці кінців завдяки чорту якого чоловік рятує, він попадає на край світу, де знаходить і дружину і дитину.
В іншій казці з Галличини двоє янголів в вигляді псів відганяють чорта від дітей, душі яких йому продали батьки.
В іншій казці янгол ходе з чоловіком і робить незрозумілі вчинки. Наприклад скидує в річку хлопчика, краде діамант в господаря і т.п. Чоловік не витерпів і запитав янгола. Той перед тим як його покинути розповів що з того хлопчика виріс би страшний душогуб, із-за того діаманта злодії вирізали в газди всю сім’ю.
В іншій казці з Галличини Господь посилає янгола забрати матір багатодітної родини. Але янгол жаліє їх і ослухується. Господь його посилає на землю на сім років слугувати в подобі людини. Інколи він виконує прохання Бога, який дбає про долю дітей, але стає глухим.
Янгол-охоронець Скільки людей тільки і янголів, і в кожної людини свій янгол охоронець. Народиться дитина і Бог посилає нового янгола - охоронця. Прорубає янгол віконечко на небі і дивиться на довірену їй людину оберігаючи від зла .І записує діяння людини в книгу небесну. Від того зорі й мерехтять. Помре людина - ставенка закоривається і зоря падає вниз.
Коли дитина ві сні усміхається - на неї янгол дивиться.
Вважається що в утробі матері янгол вчить дитину премудрості. А при народженні він б'є пальцем по губі, відчого в неї з'являється над верхньою губою заглиблена доріжка і дитина забуває те що сказав їй янгол. Тільки в житті тренуючи мислення людина може пригадати те що мовив янгол.
В Вітебщині грудну дитину називали анёлак - вірили що він також янгол, і він розмовляє з янголом, поки в нього не заросте тім’я. Тому часто в биличках нечиста сила, мерці перестають переслідувати людину яка взяла на руки немовля. Також коли беруть скарби то йдуть з дитиною. Дитина померша хрещеною, але не відвідавшою материнського молока, стає на небі янголом, але німим і не в всьому рівноправному з іншими янголами, йому неможна молитися. В Далмації поминки по немовлю називалися радінням і вірили що родина отримала на тому світі в помічники янгола.
Коли зоря падає то це янгол за душею помираючого полетів. Встигнеш загадати бажання поки незгасне - воно збудеться, бо янголи нівчому людям не відмовляють.
Говорять що янгол-охоронець біля нас з правого боку, а диявол-спокусник з лівого. Тому плювати потрібно тільки через ліве плече і спати неможна на правому боці щоб незаспати янгола-охоронця. Невпинна ворожнеча йде між дияволом та янголом за душу людини, і в кожному її діянні якась сторона бере верх. Кожен з них пише діяння людини - янгол добрі, диявол-гріховні. Ці записи вони читають на страшному суді судячись за душу.
Янгол може бути сильним чи слабким, як вірили в Болгарії. Сильний чи слабкий янгол буває і в тварин. Тому янголів стільки скільки людей і тварин. Наприкалад в коня слабкий янгол. Людину з слабким янголом, може одоліти нечиста сила, коли він наступить на її слід він може захворіти, стати божевільним. Янгол може бути милостивим чи впертим.
Під час смерті янгол стоїть в головах, смерть в ногах. Болгари вірили що він виманює душу з тіла золотим яблуком. Після смерті янгол водить померлого по місцям де він був.
Після смерті янгол померлого живе в будинку сорок днів, тому неможна домашнім сідати на божницю де він сидить. На сороковий день одна чи дві баби проводжають його з хлібом чи пирогами.
Відомі молитви до янгола-охоронця:
“Ангеле Христовий, охоронителю мій святий і покровителю душі і тіла мого! Все мені прости, чим я згрішив сьогодні, і від усякої спокуси супротивника визволи мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив Бога мого, але молися за мене, грішного і недостойного раба Твого, щоб стати мені достойним благості й милості Всесвятої Тройці, і Матері Господа мого Ісуса Хрисга, і всіх святих. Амінь”
“Ангеле Христовий, охоронителю мій святий і заступниче душі й тіла мого, все мені прости, скільки нагрішив я, і від усякого лукавства противного мені ворога визволи мене, щоб ніяким гріхом не прогнівив я Бога свого. Але молися за мене, грішного й недостойного раба, щоб стати мені достойним ласки та милосердя Всесвятої Тройці і Матері Господа мого Ісуса Христа, і всіх святих. Амінь”
“Ангеле Божий, охоронителю мій святий, на збереження мені з неба від Бога даний, щиро благаю тебе: просвіти мене і від усього злого охорони, на добре діло настав і на путь спасіння направ. Амінь”
“Ангеле мій, охоронцю мій! Збережи мою душу, зміцни моє сердце на всяк день, на всяк час, на всяку хвилину. Вранці встаю, росою вмиюся, пеленою втираюся Спасового Пречистого образу. Ворог-сатана, відійди від мене на сто верст - на тисячу, на мені є хрест Господній! На тому хресті написані Лука і Марк, і Микола Мученик, за Хреста мучаються, за нас Богу моляться. Пречисті замки ключами замкнені, замками запечатані, нині і прісно і на віки віків, амінь”.
Календар
Іоанна Хрестителя (20 січня). Хто на Хрестителя купе хрест, на того Янгол-охоронець возрадується.
Благовіщення - 7 квітня - в цей день янгол Гавриїл прозвістив діву Марію про народження Спасителя. Вірили що сьогодні Божа Матір засіває землю з небесної висоти. Архангел Гавриїл водить соху запряжену білим конем, а Богородиця розкидує з золотої кошниці всяке насіння пригоршнями. Тому в цей день молились за врожай і робили сів.
7 квітня - янгола Гавриїла. В цей день нічого не роблять. Так само його день відзначають 26 липня. Говорили: “Архангел Гавриил на хлебное поле вступил, а ржица-матушка поспела, к земле клониться велит, золотом зерно отливает, с о святого неба добрая сила слетает”.
На 40 день - вознесіння. Вірили що в цей день розверзається небесна твердь над кожною церквою. Деяким благочестивим людям що живуть останній рік, дано Богом в цей день бачити як з відкритих небес спускається до церкви драбина. Сходять по ній янголи і архангели і небесні чини. Стають в два ряди біля драбини і чекають Христа. Як вдарять в дзвони то підніметься Спас з грішної землі. Мати Сира Земля плаче по Спасителю великою росою. Ця роса має велику цілющу силу.
До Вознесіння Господь ходе по землі тому вона й зеленіє й квітне всіма барвами. Земля стає раєм. Сади пахнуть ним. А в Вознесіння всі сади найбільше зацвітають Христа-батюшку проважають. Даже солов’ї співають дзвінкіше.
Старший між янголів - архангел Михаїл, владика небесного воїнства, день якого - Михайлове Чудо - 19 вересня.
В Україні Архістратиг Михаїл є одним із найбільш шанованих святих, небесним покровителем Києва. В народній уяві св. Михайло постає славним воїном-захисником знедолених і немічних, і водночас суворим суддею: відводить душі померлих на небо і зважує на терезах їхні добрі й погані вчинки.
19 вересня, шануючи святого, наші предки намагалися дотримуватися посту, не працювати тяжко, адже нібито саме цього дня святий Михайло у вигляді бідного старця ходить по землі й перевіряє, як його шанують. І нині можна почути від старих людей перекази про Архістратига, який теплого вересневого дня зійшов на землю і побачивши на полі незаможного чоловіка, який сіяв пшеницю, суворо спитав: «Чого ж ти порушуєш наказ не працювати на Михайлове чудо?». Дядько щиро здивувався, мовляв, не знав я, але більше ніколи не буду гнівити святого. Але коли наступного року на цьому полі вродив йому добрий урожай, забув він свої обіцянки й знову став сіяти на Михайлове чудо. І знову прийшов до нього із докором старець. «Та то пусті побрехеньки, - відповів дядько. - Он я посіяв торік на Чудо, і справжнє чудо вродило!». Відтак на наступний рік отримав він самі будяки на своєму полі. І покинули люди сіяти у такий день.
Михайлове чудо в народі вважається «вредним» і «карательним празником», бо тих, хто працює у цей день, святий Михайло примушує викидати різні «чудасії»: то дядько проходить із бороною на плечах цілісінький день, то жінка буде сміятися без перестанку аж до самого смерку. От що цього літа розказала Любов Дувеєва із села Моначинівка на Харківщині: «Святий Михайло дуже сурйозний і строгий, пришутковує різним людям чуда: непоштивим до нього господарям може напустити в хату диму або нашле жаб. Он сусід працював на Михайлове чудо і каже: «В нас свій Михайло - засміється, то так і минеться» - і день проплакав, що мало не вмер».
Довго у народних віруваннях жило уявлення про те, що в цей день із св. Михайлом сам Бог ходить у вигляді старця по землі й перевіряє, наскільки ми милосердні до убогих і знедолених. Майже скрізь по Україні було заведено цього дня влаштовувати обіди для бідного люду, роздавати милостиню для поминання померлих родичів.
На Правобережній Україні від Михайлового чуда починали справляти «меди» - давньослов'янські за своїм походженням громадські святкування, які зараз здебільшого приурочують до храмових свят. І хоча в багатьох наших селах уже понад сімдесят років немає церкви, та пам'ять жива й на храмове свято, і сьогодні до кожної сім'ї з'їжджається рідня далека й близька, влаштовується просто неба «обід для всіх», «кануни» - розпродування питного меду, який зветься «медуниця». Тому й існує приказка: «На Михайла й толока файна».
В українських піснях Михайло перевозить душі мертвих через вогнену ріку. Він дав людям вогонь що був запалений від Божого всевидючого ока. Він зігнав сатану з неба. Блискавку яку він кинув в диявола, попала в Простріл-траву і прострілила її з верхівки до кореня. З тих пір нечисть боїться цієї трави
Відома молитва до князя янголів: “Михаїл-архангел! Закрий ти мене залізними дверима і замкни тредев'ятьма замками-ключами. І рече мені рабу Божому, Михаїл-архангел: закриваю я тебе раба божого, залізними дверима і замикаю тридев'ятьма замками-ключами і дам ключі зіркам...візьміть ключі понесіть на небеса”.
В цей день не можна працювати.
21 листопада - Архангела Михаїла і всіх сил небесних.
Моляться Михайлу про зцілення від хвороб, убезпечення від брехливих звинувачень, від лиха і скорботи. Просять допомоги в будівництві домівки і вході в новий дім.
Михай ло-архангел приїзджає в село на білому коні сповіщаючи про зиму. Тому цей день в народі вважали “першим кроком зими”.
Михайло вважався покровителем мисливців і захистник звірів. Вважається що він в давнину навчив людину добувати м'ясо, мед, хутро і приручив собаку. В замовляннях йому молилися мисливці щоб він загнав звіра у пастку.
Довго у народних віруваннях жило уявлення про те, що в цей день із св. Михайлом сам Бог ходить у вигляді старця по землі й перевіряє, наскільки ми милосердні до убогих і знедолених. В іншому повір’ї Михай ло-архангел приїзджає в село на білому коні сповіщаючи про зиму. Тому цей день в народі вважали “першим кроком зими”. Майже скрізь по Україні було заведено цього дня влаштовувати обіди для бідного люду, роздавати милостиню для поминання померлих родичів.
В Поліссі Михайлів день відмічали щоб не було грому - не рубали сокирою, не різали ножем, не ткали щоб не розгнівати архангела. В Білорусії архангела Михаїла вважали покровителем природних стихій - громів та вітрів. Тому не працювали бо Михайла ввжали злим - він “криші рве” а на Случчині в цей день чекали шквального вітру який зриває стріхи.
Південні слов'яни вважали св. Михайла одним з шести братів-юнаків, що розділили між собою небо, землю і весь світ. Михайлу дісталися душі мертвих. Тому його день святкували для легкої смерті (болг. заради умирачката). В Сербії перед його іконою залишали дари, щоб уникнути хвороб і важкої смерті. Серби і болгари вважали що якщо св. Михаїл стане у голови помираючого, той виздоровіє, в ніг - помре. Такі повір'я схожі з казками про смерть в східних слов’ян. Серби також ще вірили що якщо він стоїть в ізголов'я, але в правій руці в нього меч, а в лівій - яблуко - смерть не минуча.
Народні уявлення Янголи безтілесні, досконалі, чисті фізично і духовно. Вони безсмертні і обдаровані премудрістю. Вони одне із перших творінь Бога що створені в перший день, або в четвертий разом з світилами. Вони прекрасні. Інколи вони в позолоченому одягу, з посохом в руці.
Зображувалися в вигляді крилатих немовлять чи крилатих мужів чи юнаків з довгим волоссям, випромінючих світло.
Частіше всього вони не видимі, але по сербським віруванням можуть приймати вигляд метелика чи жебрака що приходить під час обіду. По болгарським віруванням коли янголи послані Богом вони можуть приймати вигляду оленя з золотими рогами.
Янголи розподіляються по чинам. Архангелам належить трете місце після херувимів та серафимів..
По повір’ям кожне світило має свого янгола. Один носить по небу Сонце, інший місяць, інший янгол запалює та гасить свічки. Зорі інколи вважалися віконечками через які дивляться янголи. В сербів янголи охороняють небесні ворота на кожному з семи небес, виносять сонце на всході, носять воду на небо по веселці, в болгар літають біля престола Божого, співають пісні.
В биличці Бог вдарив в кремінь і з ньго посипалися янголи, чорт вдарив - лісовики, водяники, домовики, баби-яги.
Вітри то також янголи. Тихий лагідний вітер - дихання янголів. Янголи вітрів стоять в чотирьох сторонах світу і дують.
Коли в компанії раптово замовчать то говорять що янгол пролетів.
Наніч в хаті повинно бути чисто і прибрано, щоб янголи проходжувались. Білоруси Вітебщині вірили що янгол вночі обходить сплячих людей. Нерідко янгол стоїть біля вікна і тому неможна в нього плювати, виливати помиї. Янгол покидає домівку де лаються. Янгол ніколи не сяде там де кладуть гребінь з волоссям.
З янголом могли приходити душі предків - наприклад він міг приводити їх на Хрещення, щоб вони могли хреститися в Іордані.
Говорили що в півня також янгольский чин, тому і нечисть не може до нього підступитися. Півень співає на землі, як і янголи на небі. Серби вважали що голуби - минулі янголи, тому їх вбивати і їсти неможна. В Болгарів зозуля за гріхи була перетворена з янгола в птицю. Волов в упряжі також називали янголами. “Не бийте янголів” - говорилось в болгарів. В Галицьких казках говориться про те як Бог ночував в чоловіка і незумисне вбив його жону. За це дав йому волів-янголів які допомагли чоловіку позбутися панів.
Говорять що янголи тримають жайворонка в руках, пестять і гладять, поки не блисне перша блискавка і не вдарить грім і не розкриються небеса, куди жайворонку в цей час можна заглянути. Таким чином жайворонок всю зиму зимує в рукаї янголів.
До янголів також відносили добрих здухачів, оскільки ті борючись з злими силами непогоди, часто зустрічаються з янголами.
Ві сні янгола побачити - на дуже велику радість, втратити його - упустити щасливу нагоду.
Нечиста сила, водяники, лісовики і духи угідь - колишні янголи що повстали проти Бога і були скинуті з небес на землю. Хто куди впав той там і лишився.
В Галицькій казці про жінку янгола - пастух зустрічає жінок янголів на полонині (які більш нагадують віл або мавок). Тут обігрується історія з дикою бабою-летавицею, коли жінка сміється бо дитину що померла забирають янголи а плаче коли тещу забирають чорти. Вона живе з чоловіком за умови що той ніколи не буде питати в неї чому вона щось робить не так як справжні люди. А потім його покидає коли той порушує табу. В кінці кінців завдяки чорту якого чоловік рятує, він попадає на край світу, де знаходить і дружину і дитину.
В іншій казці з Галличини двоє янголів в вигляді псів відганяють чорта від дітей, душі яких йому продали батьки.
В іншій казці янгол ходе з чоловіком і робить незрозумілі вчинки. Наприклад скидує в річку хлопчика, краде діамант в господаря і т.п. Чоловік не витерпів і запитав янгола. Той перед тим як його покинути розповів що з того хлопчика виріс би страшний душогуб, із-за того діаманта злодії вирізали в газди всю сім’ю.
В іншій казці з Галличини Господь посилає янгола забрати матір багатодітної родини. Але янгол жаліє їх і ослухується. Господь його посилає на землю на сім років слугувати в подобі людини. Інколи він виконує прохання Бога, який дбає про долю дітей, але стає глухим.
Янгол-охоронець Скільки людей тільки і янголів, і в кожної людини свій янгол охоронець. Народиться дитина і Бог посилає нового янгола - охоронця. Прорубає янгол віконечко на небі і дивиться на довірену їй людину оберігаючи від зла .І записує діяння людини в книгу небесну. Від того зорі й мерехтять. Помре людина - ставенка закоривається і зоря падає вниз.
Коли дитина ві сні усміхається - на неї янгол дивиться.
Вважається що в утробі матері янгол вчить дитину премудрості. А при народженні він б'є пальцем по губі, відчого в неї з'являється над верхньою губою заглиблена доріжка і дитина забуває те що сказав їй янгол. Тільки в житті тренуючи мислення людина може пригадати те що мовив янгол.
В Вітебщині грудну дитину називали анёлак - вірили що він також янгол, і він розмовляє з янголом, поки в нього не заросте тім’я. Тому часто в биличках нечиста сила, мерці перестають переслідувати людину яка взяла на руки немовля. Також коли беруть скарби то йдуть з дитиною. Дитина померша хрещеною, але не відвідавшою материнського молока, стає на небі янголом, але німим і не в всьому рівноправному з іншими янголами, йому неможна молитися. В Далмації поминки по немовлю називалися радінням і вірили що родина отримала на тому світі в помічники янгола.
Коли зоря падає то це янгол за душею помираючого полетів. Встигнеш загадати бажання поки незгасне - воно збудеться, бо янголи нівчому людям не відмовляють.
Говорять що янгол-охоронець біля нас з правого боку, а диявол-спокусник з лівого. Тому плювати потрібно тільки через ліве плече і спати неможна на правому боці щоб незаспати янгола-охоронця. Невпинна ворожнеча йде між дияволом та янголом за душу людини, і в кожному її діянні якась сторона бере верх. Кожен з них пише діяння людини - янгол добрі, диявол-гріховні. Ці записи вони читають на страшному суді судячись за душу.
Янгол може бути сильним чи слабким, як вірили в Болгарії. Сильний чи слабкий янгол буває і в тварин. Тому янголів стільки скільки людей і тварин. Наприкалад в коня слабкий янгол. Людину з слабким янголом, може одоліти нечиста сила, коли він наступить на її слід він може захворіти, стати божевільним. Янгол може бути милостивим чи впертим.
Під час смерті янгол стоїть в головах, смерть в ногах. Болгари вірили що він виманює душу з тіла золотим яблуком. Після смерті янгол водить померлого по місцям де він був.
Після смерті янгол померлого живе в будинку сорок днів, тому неможна домашнім сідати на божницю де він сидить. На сороковий день одна чи дві баби проводжають його з хлібом чи пирогами.
Відомі молитви до янгола-охоронця:
“Ангеле Христовий, охоронителю мій святий і покровителю душі і тіла мого! Все мені прости, чим я згрішив сьогодні, і від усякої спокуси супротивника визволи мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив Бога мого, але молися за мене, грішного і недостойного раба Твого, щоб стати мені достойним благості й милості Всесвятої Тройці, і Матері Господа мого Ісуса Хрисга, і всіх святих. Амінь”
“Ангеле Христовий, охоронителю мій святий і заступниче душі й тіла мого, все мені прости, скільки нагрішив я, і від усякого лукавства противного мені ворога визволи мене, щоб ніяким гріхом не прогнівив я Бога свого. Але молися за мене, грішного й недостойного раба, щоб стати мені достойним ласки та милосердя Всесвятої Тройці і Матері Господа мого Ісуса Христа, і всіх святих. Амінь”
“Ангеле Божий, охоронителю мій святий, на збереження мені з неба від Бога даний, щиро благаю тебе: просвіти мене і від усього злого охорони, на добре діло настав і на путь спасіння направ. Амінь”
“Ангеле мій, охоронцю мій! Збережи мою душу, зміцни моє сердце на всяк день, на всяк час, на всяку хвилину. Вранці встаю, росою вмиюся, пеленою втираюся Спасового Пречистого образу. Ворог-сатана, відійди від мене на сто верст - на тисячу, на мені є хрест Господній! На тому хресті написані Лука і Марк, і Микола Мученик, за Хреста мучаються, за нас Богу моляться. Пречисті замки ключами замкнені, замками запечатані, нині і прісно і на віки віків, амінь”.
Календар
Іоанна Хрестителя (20 січня). Хто на Хрестителя купе хрест, на того Янгол-охоронець возрадується.
Благовіщення - 7 квітня - в цей день янгол Гавриїл прозвістив діву Марію про народження Спасителя. Вірили що сьогодні Божа Матір засіває землю з небесної висоти. Архангел Гавриїл водить соху запряжену білим конем, а Богородиця розкидує з золотої кошниці всяке насіння пригоршнями. Тому в цей день молились за врожай і робили сів.
7 квітня - янгола Гавриїла. В цей день нічого не роблять. Так само його день відзначають 26 липня. Говорили: “Архангел Гавриил на хлебное поле вступил, а ржица-матушка поспела, к земле клониться велит, золотом зерно отливает, с о святого неба добрая сила слетает”.
На 40 день - вознесіння. Вірили що в цей день розверзається небесна твердь над кожною церквою. Деяким благочестивим людям що живуть останній рік, дано Богом в цей день бачити як з відкритих небес спускається до церкви драбина. Сходять по ній янголи і архангели і небесні чини. Стають в два ряди біля драбини і чекають Христа. Як вдарять в дзвони то підніметься Спас з грішної землі. Мати Сира Земля плаче по Спасителю великою росою. Ця роса має велику цілющу силу.
До Вознесіння Господь ходе по землі тому вона й зеленіє й квітне всіма барвами. Земля стає раєм. Сади пахнуть ним. А в Вознесіння всі сади найбільше зацвітають Христа-батюшку проважають. Даже солов’ї співають дзвінкіше.
Старший між янголів - архангел Михаїл, владика небесного воїнства, день якого - Михайлове Чудо - 19 вересня.
В Україні Архістратиг Михаїл є одним із найбільш шанованих святих, небесним покровителем Києва. В народній уяві св. Михайло постає славним воїном-захисником знедолених і немічних, і водночас суворим суддею: відводить душі померлих на небо і зважує на терезах їхні добрі й погані вчинки.
19 вересня, шануючи святого, наші предки намагалися дотримуватися посту, не працювати тяжко, адже нібито саме цього дня святий Михайло у вигляді бідного старця ходить по землі й перевіряє, як його шанують. І нині можна почути від старих людей перекази про Архістратига, який теплого вересневого дня зійшов на землю і побачивши на полі незаможного чоловіка, який сіяв пшеницю, суворо спитав: «Чого ж ти порушуєш наказ не працювати на Михайлове чудо?». Дядько щиро здивувався, мовляв, не знав я, але більше ніколи не буду гнівити святого. Але коли наступного року на цьому полі вродив йому добрий урожай, забув він свої обіцянки й знову став сіяти на Михайлове чудо. І знову прийшов до нього із докором старець. «Та то пусті побрехеньки, - відповів дядько. - Он я посіяв торік на Чудо, і справжнє чудо вродило!». Відтак на наступний рік отримав він самі будяки на своєму полі. І покинули люди сіяти у такий день.
Михайлове чудо в народі вважається «вредним» і «карательним празником», бо тих, хто працює у цей день, святий Михайло примушує викидати різні «чудасії»: то дядько проходить із бороною на плечах цілісінький день, то жінка буде сміятися без перестанку аж до самого смерку. От що цього літа розказала Любов Дувеєва із села Моначинівка на Харківщині: «Святий Михайло дуже сурйозний і строгий, пришутковує різним людям чуда: непоштивим до нього господарям може напустити в хату диму або нашле жаб. Он сусід працював на Михайлове чудо і каже: «В нас свій Михайло - засміється, то так і минеться» - і день проплакав, що мало не вмер».
Довго у народних віруваннях жило уявлення про те, що в цей день із св. Михайлом сам Бог ходить у вигляді старця по землі й перевіряє, наскільки ми милосердні до убогих і знедолених. Майже скрізь по Україні було заведено цього дня влаштовувати обіди для бідного люду, роздавати милостиню для поминання померлих родичів.
На Правобережній Україні від Михайлового чуда починали справляти «меди» - давньослов'янські за своїм походженням громадські святкування, які зараз здебільшого приурочують до храмових свят. І хоча в багатьох наших селах уже понад сімдесят років немає церкви, та пам'ять жива й на храмове свято, і сьогодні до кожної сім'ї з'їжджається рідня далека й близька, влаштовується просто неба «обід для всіх», «кануни» - розпродування питного меду, який зветься «медуниця». Тому й існує приказка: «На Михайла й толока файна».
В українських піснях Михайло перевозить душі мертвих через вогнену ріку. Він дав людям вогонь що був запалений від Божого всевидючого ока. Він зігнав сатану з неба. Блискавку яку він кинув в диявола, попала в Простріл-траву і прострілила її з верхівки до кореня. З тих пір нечисть боїться цієї трави
Відома молитва до князя янголів: “Михаїл-архангел! Закрий ти мене залізними дверима і замкни тредев'ятьма замками-ключами. І рече мені рабу Божому, Михаїл-архангел: закриваю я тебе раба божого, залізними дверима і замикаю тридев'ятьма замками-ключами і дам ключі зіркам...візьміть ключі понесіть на небеса”.
В цей день не можна працювати.
21 листопада - Архангела Михаїла і всіх сил небесних.
Моляться Михайлу про зцілення від хвороб, убезпечення від брехливих звинувачень, від лиха і скорботи. Просять допомоги в будівництві домівки і вході в новий дім.
Михай ло-архангел приїзджає в село на білому коні сповіщаючи про зиму. Тому цей день в народі вважали “першим кроком зими”.
Михайло вважався покровителем мисливців і захистник звірів. Вважається що він в давнину навчив людину добувати м'ясо, мед, хутро і приручив собаку. В замовляннях йому молилися мисливці щоб він загнав звіра у пастку.
Довго у народних віруваннях жило уявлення про те, що в цей день із св. Михайлом сам Бог ходить у вигляді старця по землі й перевіряє, наскільки ми милосердні до убогих і знедолених. В іншому повір’ї Михай ло-архангел приїзджає в село на білому коні сповіщаючи про зиму. Тому цей день в народі вважали “першим кроком зими”. Майже скрізь по Україні було заведено цього дня влаштовувати обіди для бідного люду, роздавати милостиню для поминання померлих родичів.
В Поліссі Михайлів день відмічали щоб не було грому - не рубали сокирою, не різали ножем, не ткали щоб не розгнівати архангела. В Білорусії архангела Михаїла вважали покровителем природних стихій - громів та вітрів. Тому не працювали бо Михайла ввжали злим - він “криші рве” а на Случчині в цей день чекали шквального вітру який зриває стріхи.
Південні слов'яни вважали св. Михайла одним з шести братів-юнаків, що розділили між собою небо, землю і весь світ. Михайлу дісталися душі мертвих. Тому його день святкували для легкої смерті (болг. заради умирачката). В Сербії перед його іконою залишали дари, щоб уникнути хвороб і важкої смерті. Серби і болгари вважали що якщо св. Михаїл стане у голови помираючого, той виздоровіє, в ніг - помре. Такі повір'я схожі з казками про смерть в східних слов’ян. Серби також ще вірили що якщо він стоїть в ізголов'я, але в правій руці в нього меч, а в лівій - яблуко - смерть не минуча.