Apr 05, 2014 13:06
Позиція західного світу: військовий удар російської армії Україна повинна прийняти на себе самотужки. Здавалося б, логічно: модерній державі випадає мати боєздатну армію і самостійно "менеджити" свою безпеку. Україні наче було б ґонорово з цим погодитися, і не розраховувати на "світових поліцейських". Справді, чи можемо вимагати від бійців миротворчих контингентів смерті на чужій землі, за чужих людей? Чи має право радбез ООН чи міністр оборони США посилати сюди військових? Адже гуманізм, що нарешті став основою політики західної цивілізації, визнає життя цього вояка найвищою цінністю. Гуманізм також продиктував схвальну реакцію Заходу на військову невідповідь під час кримської кризи - головне, що не пролилася кров. Це справедливо: трупи і каліцтва - це остання річ, а примат гуманізму - одне з найвищих досягнень людського роду.
Однак відмова західних урядів надати пряму військову допомогу, я вважаю, є негуманістичною і негуманною. Не будучи військовим експертом, я втім думаю, що лише присутність в Україні широкого контингенту зупинила б Путіна від спроб штурмувати велику Україну. Якщо завтра Путін попреться на материк, смертей буде багато; однак миротворцям не довелося б гинути за нас, тому що війна просто не розпочалася б: російська армія не потрапляє в вагову категорію. Для такого розвитку подій немає жодних дипломатичних перешкод - Верховна рада вже дала дозвіл на перебування іноземних військ і офіційно попросила США і Британію про військову допомогу. Це була б цілком виправдана реакція цивілізованого світу на російську загрозу, адекватна відповідь спробам перекроїти систему глобальної безпеки, і просто виконання зобов'язань сторін за Будапештським меморандумом. Це врятувало б чимало життів - і дозволило б тим часом, без поспіху, під прикриттям, довести українську армію до того стану, коли ми справді самостійно зможемо зупиняти Путлера.