Бориничі - оз.Барвінок - Дуброва - Велика Воля - Миколаїв-Дністровський
За враженнями люди традиційно тусують в Карпати, але Львівщина сповнена гарних місць, навіть звичайна, банальна Львівщина від села до села. Головне знати, де краса може ховатися, і прокласти тудою веломаршрут. Цими вихідними я разом з Марічкою відвідав таки невловиме озеро Барвінок, а також оглянув його околиці.
Повна карта маршруту на Google Maps (червоним - цей маршрут; синім - попередній).
Маршрут почався з поїзда Львів-Ходорів. Цей чарівний дизель сорок хвилин петляє Львовом, перш ніж покинути його межі. До станції Бориничі він віз нас півтори години.
краєвид на Новий Розділ на під'їздах до озера
Від Бориничів зовсім недалеко до Барвінку, який цього разу провтикати було неможливо. На березі озера ми припаркували ровери і пішли пішки досліджувати його живописні береги. Озеро в силу свого розміру і рельєфу не закуте повністю в турбази і паркани, і берегами йдуть стежки: західним берегом широка і втоптана, а східним - вузька, стрімка і звивиста.
озеро "Барвінок"
Після відпочинку й обіду на берегах Барвінку ми похекали вгору, до нового Роздолу, який проїхали транзитом і попрямували в село Дуброву. Ця фантастична грунтівка пролягає в долині, оточеній лісами. Надзвичайно гарні місця й один з акцентів подорожі (не звертайте увагу на раптовий з'їзд в напрямку Нового Роздолу - це я не туди звернув).
з Нового Роздолу до Дуброви
В Дуброві ми круто повернули й розпочали перший ризикований сегмент маршруту, якому супутникові карти не гарантували високої прохідності. Спочатку їхали ми м'якими, рівними, трохи порослими грунтівками, але врешті в'їхали ліс, який долали дуже швидко і з криками, тому що панували там полчища надзвичайно кусючих бомків, а бомка, як відомо, не переженеш, треба просто від'їхати подалі від гнізда. В паніці нам вдалося звернути в правильному напрямі, виїхати в давно неоране поле й опинитися серед буйних трав та квітів.
на підступах до Великої Волі
Дорога тимчасово стала непроїзною, але ненадовго: скоро ми виринули в сільськогосподарському проїзді між актуальними полями, яким добралися до села Велика Воля, а там спустилися до другого озера на маршруті (точніше, каскаду поділених дамбами озер). Я підозрював, що це якесь нецікаве рибне господарство, але озера були красиві і купабельні, що показувалося несподівано великою кількістю народу на берегах.
озера в Великій Волі
Далі був другий ризикований кусок: слід було піднятися з озер на плато, за яким Миколаїв-Дністровський з однойменною залізничною станцією. Я пролетів маршрут на Google Earth і знав, що там крутий підйом, а чи є дорога - абсолютно невідомо. Однак вирішив краще ризикнути, ніж об'їжджати десять кілометрів селами. Ризик виправдав себе: нагору через ліс ішла цілком адекватна грунтова дорога, підйом здолався легко.
Після цього - депресивне смердюче сміттєзвалище, яке ми оминули.
звалище Миколаєва
І спустилися в околицю Миколаєва.
А потім була дорога на станцію, нічим не примітна. Ми так добре справилися по часі, що навіть встигнули на забиту й переповнену мукачівську електричку, хоч цілилися спочатку на трускавецьку, що йде дві години потому.
В підсумку маємо ще один веломаршрут, прогулянковий, сорокакілометровий, без хащів і блудів, з краєвидами і озерами. Повторюйте на здоров'я.
Повна карта маршруту на Google Maps (червоним - цей маршрут; синім - попередній).
Маршрут почався з поїзда Львів-Ходорів. Цей чарівний дизель сорок хвилин петляє Львовом, перш ніж покинути його межі. До станції Бориничі він віз нас півтори години.
краєвид на Новий Розділ на під'їздах до озера
Від Бориничів зовсім недалеко до Барвінку, який цього разу провтикати було неможливо. На березі озера ми припаркували ровери і пішли пішки досліджувати його живописні береги. Озеро в силу свого розміру і рельєфу не закуте повністю в турбази і паркани, і берегами йдуть стежки: західним берегом широка і втоптана, а східним - вузька, стрімка і звивиста.
озеро "Барвінок"
Після відпочинку й обіду на берегах Барвінку ми похекали вгору, до нового Роздолу, який проїхали транзитом і попрямували в село Дуброву. Ця фантастична грунтівка пролягає в долині, оточеній лісами. Надзвичайно гарні місця й один з акцентів подорожі (не звертайте увагу на раптовий з'їзд в напрямку Нового Роздолу - це я не туди звернув).
з Нового Роздолу до Дуброви
В Дуброві ми круто повернули й розпочали перший ризикований сегмент маршруту, якому супутникові карти не гарантували високої прохідності. Спочатку їхали ми м'якими, рівними, трохи порослими грунтівками, але врешті в'їхали ліс, який долали дуже швидко і з криками, тому що панували там полчища надзвичайно кусючих бомків, а бомка, як відомо, не переженеш, треба просто від'їхати подалі від гнізда. В паніці нам вдалося звернути в правильному напрямі, виїхати в давно неоране поле й опинитися серед буйних трав та квітів.
на підступах до Великої Волі
Дорога тимчасово стала непроїзною, але ненадовго: скоро ми виринули в сільськогосподарському проїзді між актуальними полями, яким добралися до села Велика Воля, а там спустилися до другого озера на маршруті (точніше, каскаду поділених дамбами озер). Я підозрював, що це якесь нецікаве рибне господарство, але озера були красиві і купабельні, що показувалося несподівано великою кількістю народу на берегах.
озера в Великій Волі
Далі був другий ризикований кусок: слід було піднятися з озер на плато, за яким Миколаїв-Дністровський з однойменною залізничною станцією. Я пролетів маршрут на Google Earth і знав, що там крутий підйом, а чи є дорога - абсолютно невідомо. Однак вирішив краще ризикнути, ніж об'їжджати десять кілометрів селами. Ризик виправдав себе: нагору через ліс ішла цілком адекватна грунтова дорога, підйом здолався легко.
Після цього - депресивне смердюче сміттєзвалище, яке ми оминули.
звалище Миколаєва
І спустилися в околицю Миколаєва.
А потім була дорога на станцію, нічим не примітна. Ми так добре справилися по часі, що навіть встигнули на забиту й переповнену мукачівську електричку, хоч цілилися спочатку на трускавецьку, що йде дві години потому.
В підсумку маємо ще один веломаршрут, прогулянковий, сорокакілометровий, без хащів і блудів, з краєвидами і озерами. Повторюйте на здоров'я.