GPS
Два цікавих факти про систему глобального позиціонування (GPS), якою купа з нас користується щодня.
1. Виявляється, GPS це не тільки система позиціонування, але й система розпізнавання ядерних вибухів. Кожен GPS супутник містить набір датчиків, які реагують на ядерні вибухи - оптичний датчик, датчик рентгенівського випромінювання, дозиметр і датчик електромагнітних імпульсів. Оскільки над кожною точкою Землі в будь-який момент часу висить принаймні 4 супутники GPS, це дозволяє знати про будь-який ядерний вибух, його час і місце. Система GPS становить основну частину військової системи розпізнавання ядерних вибухів США.
2. Інженери, які працювали над першими супутниками GPS, враховували спеціальну теорію відносності, яка передбачає, що час на рухомих об'єктах пливе повільніше. Для орбітальних швидкостей супутників GPS сповільнення (відносно годинників на поверхні планети) складає 7200 наносекунд за добу. Але вони знехтували загальною теорією відносності і поправки, які ця теорія диктувала для системи - а саме, що час іде повільніше в сильнішому гравітаційному полі. На висоті супутника відносне прискорення часу складає 45,900 наносекунд за добу. Це абсолютно крихітна розбіжність, але її було достатньо, щоб за добу набігали кілометри похибки в навігації. Після врахування поправки на загальну теорію відносності GPS набула своєї проектної точності. Це стало зайвим доказом, що екзотична теорія є не абстрактною математичною конструкцією, а прямо описує фізичну реальність.
1. Виявляється, GPS це не тільки система позиціонування, але й система розпізнавання ядерних вибухів. Кожен GPS супутник містить набір датчиків, які реагують на ядерні вибухи - оптичний датчик, датчик рентгенівського випромінювання, дозиметр і датчик електромагнітних імпульсів. Оскільки над кожною точкою Землі в будь-який момент часу висить принаймні 4 супутники GPS, це дозволяє знати про будь-який ядерний вибух, його час і місце. Система GPS становить основну частину військової системи розпізнавання ядерних вибухів США.
2. Інженери, які працювали над першими супутниками GPS, враховували спеціальну теорію відносності, яка передбачає, що час на рухомих об'єктах пливе повільніше. Для орбітальних швидкостей супутників GPS сповільнення (відносно годинників на поверхні планети) складає 7200 наносекунд за добу. Але вони знехтували загальною теорією відносності і поправки, які ця теорія диктувала для системи - а саме, що час іде повільніше в сильнішому гравітаційному полі. На висоті супутника відносне прискорення часу складає 45,900 наносекунд за добу. Це абсолютно крихітна розбіжність, але її було достатньо, щоб за добу набігали кілометри похибки в навігації. Після врахування поправки на загальну теорію відносності GPS набула своєї проектної точності. Це стало зайвим доказом, що екзотична теорія є не абстрактною математичною конструкцією, а прямо описує фізичну реальність.