(no subject)
Ви, можливо, цього не знали, але на бізнесовий Майдан підприємці таки справді організувалися самі. Тобто, не було якоїсь зовнішньої, непідприємницької сили, яка цей процес почала чи ним рулила ("Відсіч" відіграла важливу роль, та не визначальну). Не було також критичного чинника, без якого нічого не відбулося б, - окрім, звісно, Податкового кодексу. Не заваджала відсутність харизматичьного лідера, ідеологічної платформи чи продуманої стратегії. Якщо больовий поріг людини перевищено, вона починає рішати проблему, а якщо перевищено поріг групи, вона починає самоорганізовуватися для рішання проблеми, тому що решта нюансів значення більше не мають. Інакше бути не може, тому що самоорганізація - ключова властивість людських скупчень, без неї цивілізація б навіть не почалася.
Але для того треба, щоб був подразник, щоб відчувався дискомфорт. Люди самоорганізовувалися, коли починало щось реально задовбувати: стихії, вороги, хаос, неефективність. Податковий кодекс теж став таким критично дискомфортним чинником, коли свалу вже не було, проблема до ігнорування не надавалася. Реально, бізнесюкам не виходило більше позітхати над своєю долею, мовчки запити її пивом і сподіватися, що пронесе. Бо кожного притиснуло міцно, до кожного прийшов пухнастий звірок. І зробився хоч і не Майдан, але Майданчик. Притому номінально результативний.
Поява Інтернету зробила сьогодні самоорганізацію практично тривіальною. Принаймні, "ядра", довкола яких буде формуватися дія, можуть стихійно утворитися протягом кількох днів на будь-якому форумі чи в будь-якій соціальній мережі, шляхом проходження стандартних стадій "бляпіздєц", "такнушож?" і "ну давай!". Для цього давно є технічна можливість, включно з відсотковою часткою користувачів інтернету.
Звідси простий висновок від капітана Очевидність: якщо Васі Пупкіни, дізнавшись про Обурливий Факт, не починають самоорганізовуватися в протидії, значить, їм цей Обурливий Факт, в принципі, до фєні. (Або вони про нього не знають, проте це вже інша тема.)
Але для того треба, щоб був подразник, щоб відчувався дискомфорт. Люди самоорганізовувалися, коли починало щось реально задовбувати: стихії, вороги, хаос, неефективність. Податковий кодекс теж став таким критично дискомфортним чинником, коли свалу вже не було, проблема до ігнорування не надавалася. Реально, бізнесюкам не виходило більше позітхати над своєю долею, мовчки запити її пивом і сподіватися, що пронесе. Бо кожного притиснуло міцно, до кожного прийшов пухнастий звірок. І зробився хоч і не Майдан, але Майданчик. Притому номінально результативний.
Поява Інтернету зробила сьогодні самоорганізацію практично тривіальною. Принаймні, "ядра", довкола яких буде формуватися дія, можуть стихійно утворитися протягом кількох днів на будь-якому форумі чи в будь-якій соціальній мережі, шляхом проходження стандартних стадій "бляпіздєц", "такнушож?" і "ну давай!". Для цього давно є технічна можливість, включно з відсотковою часткою користувачів інтернету.
Звідси простий висновок від капітана Очевидність: якщо Васі Пупкіни, дізнавшись про Обурливий Факт, не починають самоорганізовуватися в протидії, значить, їм цей Обурливий Факт, в принципі, до фєні. (Або вони про нього не знають, проте це вже інша тема.)