Вокаліст ДахаБраха: «Ми озвучуємо «Землю»
У квітні Марко Галаневич разом з киянами відстоює право українського кіно на український дубляж, виступає з колегами по ДахаБраха на захист Андріївського узвозу, але так чи інакше музиканти повертаються на студію, щоб записати саундтрек до шедевра світової кінокласики від патріота своєї Землі - Олександра Довженка.
- Вітаю! Дякую, що знайшли час для бесіди!
М: - Завжди раді! (Посміхається)
- Фільм Олександра Довженка «Земля» вийшов на київські екрани у квітні 30-го року, і зараз, у квітні 2012-го, ви працюєте над саундтреком до нього. Розкажіть, з чого все розпочалося: хто вам це запропонував і коли це сталося.
М: - Є такий чоловік - Іван Козленко. Він був організатором створення колекції «Українське німе»
- Це в рамках одеського фестивалю Німі ночі?
М: - Так, так, так. Вони реставрують українське німе кіно українських режисерів. Не обов’язково, щоб воно було зроблено в Україні, але режисери мають бути українцями за походженням. Після реставрації вони видають це кіно на DVD - якісно, презентабельно, але з музикою сучасних українських музикантів. І от він нам запропонував озвучити «Землю» Довженка.
- Але вони також реанімували і «Звенигора» Довженка, і «Людина з кіноапаратом» Вертова, й інші кіно шедеври. Чому саме «Земля»? Це була більше ваша ініціатива чи все-таки організаторів?
М: - З німого кіно цей фільм для нас найбільш знайомий і улюблений. Тому коли Іван Козленко запитав, над яким фільмом ми хочемо взяти участь у цьому проекті, ми натякнули, що озвучити «Землю» було б величезною честю для нас. Це надзвичайно сильний фільм. В процесі над його роботою ми вже передивились його разів 50, думали над кожним моментом, кожною емоцією, почуттями, як їх передати і підсилити. Але, звичайно, по-своєму, так як ми це бачимо. Ми розуміємо, наскільки це геніальний твір.
- Скільки часу у вас пішло над цією роботою?
- Ми розпочали, здається, восени 2011 року. Тобто вже десь півроку. Ми довго над цим працювали, але ми постійно переривалися, тому що у нас було багато проектів, і спільно з різними музикантами, і якихось фестивалів… Ми дуже щасливі, що власне вдалося нарешті записати.
- Вам допомагали інші музиканти над записом саундтреку? Нещодавно ви, наприклад, співпрацювали з мінською групою Port Mone.
- Ні, ні, ми його робили абсолютно самі. А з Port Mone ми записали зовсім іншу річ, називається Хмелева Project.
- Взагалі не боєтесь критики? Адже фільм «Земля» увійшов до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Тобто робота дуже відповідальна.
М: - Боятися ніколи не варто. Іван Козленко сказав, що фільм став навіть ще більш українським: музика з етнічним посилом, і вона зробила його таким монументально-автентично українським. Він же ж все-таки ідеологічно заангажований. Довженко робив це в ті роки, коли так було треба. Ну і інше питання, як це він сам все відчував і розумів - комунізм, його ідеї - як він це все переживав і втілював у своїй творчості. В деяких моментах ми старалися відмежуватися від ідеологічної складової, але там, де занадто пафосні більшовицькі маніфестації - ми вносили в них невеличку долю іронії, тому що сучасна людина це все не може сприймати, так як сприймали люди в 30-му році, і як вони хотіли в це вірити.
- Власне в цьому фільмі таке цікаве поєднання: це і гімн людини праці, і дуже важливу роль в ньому відіграє природа, яка нерозривно поєднана з життям цих людей, і також одним із центральних подій є поява техніки - а саме першого трактора на селі, якого робітники взагалі ніколи не бачили. Я не музикант, тому я навіть не можу собі уявити, які прийоми ви використовували, щоб передати всі ці емоції, переживання, і саме цей момент. (Посміхаюся)
М: - Наші друзі і знайомі говорили нам, що дуже точно вийшло передати це відчуття трактора, за ним там одразу ідуть жнива, теж з технікою і так далі, от ця механістичність і очікування дива власне, і переживання, бо потім цей трактор зламався, це все ми старалися передати музично. Не знаю, наскільки це вдалося, але нам здалося, що це було попаданням туди, куди потрібно. Ми створювали композиції якісь нові, які ми відчували за певною картинкою, але разом з тим ми використовували композиції, які в нас вже були, трохи змінювали їх, підставляли, тому що бачили, що вони 100 процентів сюди підходять. Тобто це не буде такий абсолютно новий саундтрек. Глядач має бути …
- В курсі.
М: - В курсі справи, так. (Посміхається) От, наприклад, композиція «Весна», вона ідеально підійшла на це очікування трактора. Так нам здалося.
- Коли можна буде побачити готову роботу?
М: - Обов’язково має бути показ в рамках фестивалю. Треба стежити за анонсами. До речі перед тим, як записувати на студії, ми вирішили показати це для своєї закритої компанії - і для театралів, і для найближчих друзів. В театрі «Дах» ми зробили цей показ, запросили ще декількох журналістів, і власне Івана Козленка, щоб люди поділились своїм враженням. Ми відіграли вживу, і навіть не очікували, що буде такий результат від публіки.
- Я навіть чула, що дівчата під час перегляду плакали.
М: - Так, дівчата дійсно плакали. Більшість людей казали, що бачили цей фільм багато разів, але такі емоції, такі переживання, таку атмосферу вони відчули вперше. Це було дуже нам приємно. Почули також побажання і зауваження від людей, думки кого ми цінуємо, і записували вже з цими всякими побажаннями.
- Ви плануєте продовжувати цей досвід - озвучувати кіно?
М: - Взагалі ми починали з театру. Ми і зараз працюємо в театрі. Ми розуміємо, що наша музика - досить-таки драматична, і тому може бути цікавою для кіно. Інша річ, що кіно, майже, ніяке не знімається…
- Ну чому, Іллєнко знімає чудове кіно… До речі, бачила його на акції в підтримку українського дубляжу.
М: - Наша музика використовується у ТойЩоПройшовКрізьВогонь, в двох моментах, власне. І я також був на цій акції з дружиною і малою, ми з паном Іллєнко спілкувалися про цей момент. До речі, нашу музику використали також у забороненому для показу в Україні фільмі естонського режисера «Шахта №8». А ще іранський режисер Махмальбаф, десь три роки тому, подивившись нашу виставу, вислав потім листа з проханням використати нашу композицію в своєму фільмі. Тобто пропозиції є, але їх небагато.
- Над чим зараз працюєте власне в театрі?
М: - У нас зараз величезний проект - міжнародний, як ми його називаємо. (Посміхається) Мова про виставу, яку готує наш режисер Влад Троїцький з акторами театру «Дах». Це буде «Вій». Ми вже півроку над ним працюємо, і в травні від’їжджаємо з України на 2 місяці. Там будемо допрацьовувати цю виставу. І вже є домовленості про гастролі в Швейцарії (у Лозанському театрі) і Парижі.
www.svidomo.org
- Вітаю! Дякую, що знайшли час для бесіди!
М: - Завжди раді! (Посміхається)
- Фільм Олександра Довженка «Земля» вийшов на київські екрани у квітні 30-го року, і зараз, у квітні 2012-го, ви працюєте над саундтреком до нього. Розкажіть, з чого все розпочалося: хто вам це запропонував і коли це сталося.
М: - Є такий чоловік - Іван Козленко. Він був організатором створення колекції «Українське німе»
- Це в рамках одеського фестивалю Німі ночі?
М: - Так, так, так. Вони реставрують українське німе кіно українських режисерів. Не обов’язково, щоб воно було зроблено в Україні, але режисери мають бути українцями за походженням. Після реставрації вони видають це кіно на DVD - якісно, презентабельно, але з музикою сучасних українських музикантів. І от він нам запропонував озвучити «Землю» Довженка.
Click to view- Але вони також реанімували і «Звенигора» Довженка, і «Людина з кіноапаратом» Вертова, й інші кіно шедеври. Чому саме «Земля»? Це була більше ваша ініціатива чи все-таки організаторів?
М: - З німого кіно цей фільм для нас найбільш знайомий і улюблений. Тому коли Іван Козленко запитав, над яким фільмом ми хочемо взяти участь у цьому проекті, ми натякнули, що озвучити «Землю» було б величезною честю для нас. Це надзвичайно сильний фільм. В процесі над його роботою ми вже передивились його разів 50, думали над кожним моментом, кожною емоцією, почуттями, як їх передати і підсилити. Але, звичайно, по-своєму, так як ми це бачимо. Ми розуміємо, наскільки це геніальний твір.
- Скільки часу у вас пішло над цією роботою?
- Ми розпочали, здається, восени 2011 року. Тобто вже десь півроку. Ми довго над цим працювали, але ми постійно переривалися, тому що у нас було багато проектів, і спільно з різними музикантами, і якихось фестивалів… Ми дуже щасливі, що власне вдалося нарешті записати.
- Вам допомагали інші музиканти над записом саундтреку? Нещодавно ви, наприклад, співпрацювали з мінською групою Port Mone.
- Ні, ні, ми його робили абсолютно самі. А з Port Mone ми записали зовсім іншу річ, називається Хмелева Project.
- Взагалі не боєтесь критики? Адже фільм «Земля» увійшов до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Тобто робота дуже відповідальна.
М: - Боятися ніколи не варто. Іван Козленко сказав, що фільм став навіть ще більш українським: музика з етнічним посилом, і вона зробила його таким монументально-автентично українським. Він же ж все-таки ідеологічно заангажований. Довженко робив це в ті роки, коли так було треба. Ну і інше питання, як це він сам все відчував і розумів - комунізм, його ідеї - як він це все переживав і втілював у своїй творчості. В деяких моментах ми старалися відмежуватися від ідеологічної складової, але там, де занадто пафосні більшовицькі маніфестації - ми вносили в них невеличку долю іронії, тому що сучасна людина це все не може сприймати, так як сприймали люди в 30-му році, і як вони хотіли в це вірити.
- Власне в цьому фільмі таке цікаве поєднання: це і гімн людини праці, і дуже важливу роль в ньому відіграє природа, яка нерозривно поєднана з життям цих людей, і також одним із центральних подій є поява техніки - а саме першого трактора на селі, якого робітники взагалі ніколи не бачили. Я не музикант, тому я навіть не можу собі уявити, які прийоми ви використовували, щоб передати всі ці емоції, переживання, і саме цей момент. (Посміхаюся)
М: - Наші друзі і знайомі говорили нам, що дуже точно вийшло передати це відчуття трактора, за ним там одразу ідуть жнива, теж з технікою і так далі, от ця механістичність і очікування дива власне, і переживання, бо потім цей трактор зламався, це все ми старалися передати музично. Не знаю, наскільки це вдалося, але нам здалося, що це було попаданням туди, куди потрібно. Ми створювали композиції якісь нові, які ми відчували за певною картинкою, але разом з тим ми використовували композиції, які в нас вже були, трохи змінювали їх, підставляли, тому що бачили, що вони 100 процентів сюди підходять. Тобто це не буде такий абсолютно новий саундтрек. Глядач має бути …
- В курсі.
М: - В курсі справи, так. (Посміхається) От, наприклад, композиція «Весна», вона ідеально підійшла на це очікування трактора. Так нам здалося.
- Коли можна буде побачити готову роботу?
М: - Обов’язково має бути показ в рамках фестивалю. Треба стежити за анонсами. До речі перед тим, як записувати на студії, ми вирішили показати це для своєї закритої компанії - і для театралів, і для найближчих друзів. В театрі «Дах» ми зробили цей показ, запросили ще декількох журналістів, і власне Івана Козленка, щоб люди поділились своїм враженням. Ми відіграли вживу, і навіть не очікували, що буде такий результат від публіки.
- Я навіть чула, що дівчата під час перегляду плакали.
М: - Так, дівчата дійсно плакали. Більшість людей казали, що бачили цей фільм багато разів, але такі емоції, такі переживання, таку атмосферу вони відчули вперше. Це було дуже нам приємно. Почули також побажання і зауваження від людей, думки кого ми цінуємо, і записували вже з цими всякими побажаннями.
- Ви плануєте продовжувати цей досвід - озвучувати кіно?
М: - Взагалі ми починали з театру. Ми і зараз працюємо в театрі. Ми розуміємо, що наша музика - досить-таки драматична, і тому може бути цікавою для кіно. Інша річ, що кіно, майже, ніяке не знімається…
- Ну чому, Іллєнко знімає чудове кіно… До речі, бачила його на акції в підтримку українського дубляжу.
М: - Наша музика використовується у ТойЩоПройшовКрізьВогонь, в двох моментах, власне. І я також був на цій акції з дружиною і малою, ми з паном Іллєнко спілкувалися про цей момент. До речі, нашу музику використали також у забороненому для показу в Україні фільмі естонського режисера «Шахта №8». А ще іранський режисер Махмальбаф, десь три роки тому, подивившись нашу виставу, вислав потім листа з проханням використати нашу композицію в своєму фільмі. Тобто пропозиції є, але їх небагато.
- Над чим зараз працюєте власне в театрі?
М: - У нас зараз величезний проект - міжнародний, як ми його називаємо. (Посміхається) Мова про виставу, яку готує наш режисер Влад Троїцький з акторами театру «Дах». Це буде «Вій». Ми вже півроку над ним працюємо, і в травні від’їжджаємо з України на 2 місяці. Там будемо допрацьовувати цю виставу. І вже є домовленості про гастролі в Швейцарії (у Лозанському театрі) і Парижі.
www.svidomo.org