карпати-горгани-сивуля
..стартували ми зі Славсько..
і це є зле, себто Славсько-Славсько-Славсько-рок-рок-рок то є файно,
айбо відразу по тім виходити на маршрут - не надто розважливо
(нікотин, алкоголь, канабіс, схудле портмане та нездоровий сон -
не надто бажані передумови перед сходженням на хребет),
втім, иншим учасникам адвентюри инакше не виходило,
отож, електропотягами-маршрутками дібгалися ми початку маршруту
(Славсько-Стрий-Брошнів-Осмолода)...
день перший
Слід зауважити, що цього разу нам пофортило втрафити на "зелену маршрутку",
котра значно комфортніше старезного розбитого лаза фабованого в червоні смуги.
Маршрутка "Брошнів-осада - Осмолода" ходить лише двічі на день - о 9-10 та 14-10
(при добиранні з Станіслава варто сідати в Калуші,
при добиранні з Стрия, оптимальніше дочекатися її в Брошніві)..
..контрольні закупівлі в тамтешньому склепі,
вмивання та припасання водою біля криниченьки під ("памятним" нам) гуртожитком,
опісля беремо нижні кінцівки наші в кінцівки верхні, але так, щоб не муляв наплічник,
і вперід!..
Цього року звертаємо праворуч - на Сивулю.
Йдемо повз місток через Лімницю, "Різарню", урочище "Яли" і аж до урочища "Лопушна" -
звідси оптимально починати сходження на наступний день..
Учасниги: Кет та Макс Заміховські (спільний минулорічний досвід в екстримальних умовах, та й окрім того купка всього),
Євгеній та Марина (досвід Кримських гір), Інночка (відірвана від материнських перс кияночка придатна до розбещення),
Ляда Даянівна (не за віком досвідчена туристка і пес), Віра Милян-Монастирська (наша дружина і наше все)
та злий Галицький геній котрому в руки за власнею волею вищезазначені виликоукраїнці і Поліарші особи віддалися).
Насамперед, вийшовши на маршрут, спокусили ми учаснигів мостиком
(не мостом! - той що трохи далі)
і довірливі людиська пішли ним і стежиною порослою над річкою самою,
хоча на протязі усього шляху чітко проглядалася проїзжа дорога з протилежного боку,
але затуманилися очі їх, і нічого того не бачили вони ))) !
І в такий спосіб спокутували учасниги гріх непослуху
(Кедь Ви не застерігаєте за собою того гріха, а чи покутували його - слід скористатися рівною дорогою.)
..шлях до різарні обабіч інхрустовано черницями та малинником,
айбо памятаймо, що обжерливість - теж гріх,
і хто надміру віддасться слабкості цій - покутуватиме се розкладаючи табір в темряві!
Далі дорога веде до ур.Яли, тут поворот до урочища Лопушна.
То є місце ночівлі.
Тут потік Лопушна впада в ріку Бистрик,
а перед мостом над потоком колиба - притулок для лісорубів,
зусиллями яких, в певнім часі тут проросте цивілізіційна пліснява..
..Зважаючи на завтрішній день їмо-п'ємо кіко влізе і талуєм зверху, щоб напевне.
день другий
То неправда що між Галичиною та Кийовом різниця в часі 45 хвилин на користь останнього,
видається навпаки, і не на 3/4 години, а на годинки дві -
здоровий сон столичних мешканців Вкраїни - тому на доказ.
Отож стартували ми не о 9-30 як планувалось, а пів на дванадцяту..
Про всяк випадок ня повторив присутнім жахалочку про те, що днесь їх чекає
найважчий кавалок - набір висоти, і що ми зійдемо з маркованого маршруту,
щоб яко гірські парнокопитні дертися вгору крізь сосни ще й з тягарем за плечима.
Мої слова присутні сприйняли з показовою індеферентністю..
На світлині нище легко бачити як учасниги походу поборюють гріх гордині!
Зрештою, ми вийшли на тоту стежину, де дещицю перепочили:
а вищезгадана, придатна до розбещення, панночка набула нового життєвого досвіду -
на доважок до вчорашнього відкриття
(виявляються чорницю не з йогурту добувають, - вона сама по собі росте),
Інночці відкрилося що, якщо спробувати "свистіти, але навпаки",
піднісши до уст люльку джа, - то все вийде так як треба)!
Лядусь же, варто відзначити, молодця! Зрештою як завжди.
Гідним захвату було видовище її біганини вверх-вниз та вліво-вправо під ускісом 70°!
На світлині нище ми з Ляд на привалі на тлі Ігровця:
Виконавши дихальні вправи, почалапали ми стежиною до хребта..
..доходячи до контрольної точки наш ланцюжок дещо розтягнувся
(контрольним заміром, як завжди, слугувала Ляда -
проміжки між її пробіжками від першого до останього і назад
дозволяли дуже точно визначитись з протяжністю вервечки)
..отож, як виявилось, при джерелі перед перехрестям що за кілометр до Боревки
ніхто, окрім нас з Вірою Михайлівною, не поповнив запаси живильної рідини.
Відтак на черговій точці зборки було вирішено розділитись:
кияни пішли низом, коротшою дорогою до полонини Рущина,
сподіваючись завтра піднятися раптом на Малу Сивулю, а ми
(поліарші особи) втрьох пішли верхом на хребет:
..за кілометр ми вийшли на марковану стоянку і відтіля далі на найближчий верх,
звідкіля перед нами розкрилася Сивуля (в сенсі весь хребет):
Тут ми зробили привал на обід.
І рушили далі.
Слід зазначити, же протягом усього хребта в досить незлому стані розкидані
фортифікаційні споруди будовані сухою кладкою солдатами першої світової.
Сам хребет (для тих хто в льосі) являє собою
насипи жеребу (каменю порослого мохом, ну путати з Аліком, котрий теж мох)
мережані ялівцем з черницею та грибами:
..ішли неспішучи:
..милувалися краєвидами та один одним:
..однак рухалися в безумовно вірному напрямку:
..в чудесну погідну днину:
..іноді смакуючи ягодами в ялівці:
..та дивуючись витворам рук людських:
..аж поки сонце не зайшло:
Місце для ночівлі обрали під Лопушною (тою що гора).
Розклали намет на ягодах з мохом.
Розвели багаття (хмизу тут вдосталь, й каміння для люфу теж не бракне):
Деталі того вечора залишаться нашими, потаємними, приватними.
день третій
Коли ми прокинулися, то виявили для себе, що ночували на небесах, в сенсі - в хмарах..
Але туман був далеко не той (доводилось бачити й більшу потугу), то ж ми рушили далі.
Щоправда краєвиди було вже не розгледіти:
І чим вище - тим меньша дальність огляду:
Інколи перепочивали, щоб відновити дихання:
Попри певну складність маршруту, нам не бракло часу й наснаги втішатись з наявного товариства:
Часом хмара піднімалась, щоб вказати нам шлях:
Таким чином, рухаючись помалу ми дібгалися на обід до Рущини
(саме тут бере початок Бистриця-Солотвинська,
а з південного боку Вододільний хребет підводить клин Закарпаття),
до табору, де розклали намет, попоїли і вляглися спати...
...Сего дня (власне, ще з самого рання) ня відчув нестерпний зубний біль -
знову далася взнаки лікована-перелікована-недолікована права нижня сімка:
очевидний вторинний карієс, простужений нерв і опухлість скоригували наш маршрут -
поліарші особи доконали лише основну програму,
а лайтову додаткову з водоспадами -
залишили до запитання.
день четвертий
Встали, склались, рушили... до Пекла...
(тут мала б бути світлина урочища, але нема, - діждемся фотозвіту киян).
Маршрут цього дня найбільш простий:
..стежка маркована, джерел багато, перепади висот аж до Боярина назначні, а опісля - дорога вниз.
Натхненний одкровенням хорого зуба - ня задавав темп:
Тим часом розвиднілося:
Краєвиди захоплювали учаснигів:
І коли ми дочасно дібгалися полонини Боярин,
де, доречі, наявний мобільний зв'язок, тім числі навіть такого оператора як "Білайн",
в киян зажевріла надія на порятунок).
Інночка хотіла принагідно дослідити процес "добування" молока,
але, переконавши її, що таку нагоду в цьому житті вона ще матиме,
ми рушили далі - нарешті вниз, до Салатрука,
і, як виявиться згодом, навіть далі - до села Бистриця.
Спустившись до водоспаду,
ми віднайшли там тубільних "матрасників" з iq нище середнього,
відтак решта групи підтримало нас в бажанні дібгатися до села того ж дня.
Ось так, Їх Лядистісь і Їх свита
дібгалися кінцевої точки основного маршруту.
Щоправда, ночували ми в присілку
по той бік Бистріці-(вже)Надвірнянської, де ніхто нас потурбувати не міг.
Зізнаюся, же віднайшлися люди котрі, завбачаючи можливе загострення запального процесу,
перенесли монаршу особу на власному горбі на той бік і назад.
За сей подвиг уклін і дяка
Їх Світлості Заміховському Максиму
та Їх Величності Королеві Вірі!
день п'ятий
Маршрутками "Бистриця-Надвірна" та "Надвірна-Ів.Франківськ"
дібгалися обласного центру, звідкіля щасливо доїхали домів.
Кияни пішли запланованим нами додатковим маршрутом,
і теж благополучно і вчасно дібгалися потяга, котрий,
смію сподіватись, вже мав би доставити їх до місця призначення.
А я, видається, згубив десь в Горганах сірник,
тож доведеться ще повернутися...
і це є зле, себто Славсько-Славсько-Славсько-рок-рок-рок то є файно,
айбо відразу по тім виходити на маршрут - не надто розважливо
(нікотин, алкоголь, канабіс, схудле портмане та нездоровий сон -
не надто бажані передумови перед сходженням на хребет),
втім, иншим учасникам адвентюри инакше не виходило,
отож, електропотягами-маршрутками дібгалися ми початку маршруту
(Славсько-Стрий-Брошнів-Осмолода)...
день перший
Слід зауважити, що цього разу нам пофортило втрафити на "зелену маршрутку",
котра значно комфортніше старезного розбитого лаза фабованого в червоні смуги.
Маршрутка "Брошнів-осада - Осмолода" ходить лише двічі на день - о 9-10 та 14-10
(при добиранні з Станіслава варто сідати в Калуші,
при добиранні з Стрия, оптимальніше дочекатися її в Брошніві)..
..контрольні закупівлі в тамтешньому склепі,
вмивання та припасання водою біля криниченьки під ("памятним" нам) гуртожитком,
опісля беремо нижні кінцівки наші в кінцівки верхні, але так, щоб не муляв наплічник,
і вперід!..
Цього року звертаємо праворуч - на Сивулю.
Йдемо повз місток через Лімницю, "Різарню", урочище "Яли" і аж до урочища "Лопушна" -
звідси оптимально починати сходження на наступний день..
Учасниги: Кет та Макс Заміховські (спільний минулорічний досвід в екстримальних умовах, та й окрім того купка всього),
Євгеній та Марина (досвід Кримських гір), Інночка (відірвана від материнських перс кияночка придатна до розбещення),
Ляда Даянівна (не за віком досвідчена туристка і пес), Віра Милян-Монастирська (наша дружина і наше все)
та злий Галицький геній котрому в руки за власнею волею вищезазначені виликоукраїнці і Поліарші особи віддалися).
Насамперед, вийшовши на маршрут, спокусили ми учаснигів мостиком
(не мостом! - той що трохи далі)
і довірливі людиська пішли ним і стежиною порослою над річкою самою,
хоча на протязі усього шляху чітко проглядалася проїзжа дорога з протилежного боку,
але затуманилися очі їх, і нічого того не бачили вони ))) !
І в такий спосіб спокутували учасниги гріх непослуху
(Кедь Ви не застерігаєте за собою того гріха, а чи покутували його - слід скористатися рівною дорогою.)
..шлях до різарні обабіч інхрустовано черницями та малинником,
айбо памятаймо, що обжерливість - теж гріх,
і хто надміру віддасться слабкості цій - покутуватиме се розкладаючи табір в темряві!
Далі дорога веде до ур.Яли, тут поворот до урочища Лопушна.
То є місце ночівлі.
Тут потік Лопушна впада в ріку Бистрик,
а перед мостом над потоком колиба - притулок для лісорубів,
зусиллями яких, в певнім часі тут проросте цивілізіційна пліснява..
..Зважаючи на завтрішній день їмо-п'ємо кіко влізе і талуєм зверху, щоб напевне.
день другий
То неправда що між Галичиною та Кийовом різниця в часі 45 хвилин на користь останнього,
видається навпаки, і не на 3/4 години, а на годинки дві -
здоровий сон столичних мешканців Вкраїни - тому на доказ.
Отож стартували ми не о 9-30 як планувалось, а пів на дванадцяту..
Про всяк випадок ня повторив присутнім жахалочку про те, що днесь їх чекає
найважчий кавалок - набір висоти, і що ми зійдемо з маркованого маршруту,
щоб яко гірські парнокопитні дертися вгору крізь сосни ще й з тягарем за плечима.
Мої слова присутні сприйняли з показовою індеферентністю..
На світлині нище легко бачити як учасниги походу поборюють гріх гордині!
Зрештою, ми вийшли на тоту стежину, де дещицю перепочили:
а вищезгадана, придатна до розбещення, панночка набула нового життєвого досвіду -
на доважок до вчорашнього відкриття
(виявляються чорницю не з йогурту добувають, - вона сама по собі росте),
Інночці відкрилося що, якщо спробувати "свистіти, але навпаки",
піднісши до уст люльку джа, - то все вийде так як треба)!
Лядусь же, варто відзначити, молодця! Зрештою як завжди.
Гідним захвату було видовище її біганини вверх-вниз та вліво-вправо під ускісом 70°!
На світлині нище ми з Ляд на привалі на тлі Ігровця:
Виконавши дихальні вправи, почалапали ми стежиною до хребта..
..доходячи до контрольної точки наш ланцюжок дещо розтягнувся
(контрольним заміром, як завжди, слугувала Ляда -
проміжки між її пробіжками від першого до останього і назад
дозволяли дуже точно визначитись з протяжністю вервечки)
..отож, як виявилось, при джерелі перед перехрестям що за кілометр до Боревки
ніхто, окрім нас з Вірою Михайлівною, не поповнив запаси живильної рідини.
Відтак на черговій точці зборки було вирішено розділитись:
кияни пішли низом, коротшою дорогою до полонини Рущина,
сподіваючись завтра піднятися раптом на Малу Сивулю, а ми
(поліарші особи) втрьох пішли верхом на хребет:
..за кілометр ми вийшли на марковану стоянку і відтіля далі на найближчий верх,
звідкіля перед нами розкрилася Сивуля (в сенсі весь хребет):
Тут ми зробили привал на обід.
І рушили далі.
Слід зазначити, же протягом усього хребта в досить незлому стані розкидані
фортифікаційні споруди будовані сухою кладкою солдатами першої світової.
Сам хребет (для тих хто в льосі) являє собою
насипи жеребу (каменю порослого мохом, ну путати з Аліком, котрий теж мох)
мережані ялівцем з черницею та грибами:
..ішли неспішучи:
..милувалися краєвидами та один одним:
..однак рухалися в безумовно вірному напрямку:
..в чудесну погідну днину:
..іноді смакуючи ягодами в ялівці:
..та дивуючись витворам рук людських:
..аж поки сонце не зайшло:
Місце для ночівлі обрали під Лопушною (тою що гора).
Розклали намет на ягодах з мохом.
Розвели багаття (хмизу тут вдосталь, й каміння для люфу теж не бракне):
Деталі того вечора залишаться нашими, потаємними, приватними.
день третій
Коли ми прокинулися, то виявили для себе, що ночували на небесах, в сенсі - в хмарах..
Але туман був далеко не той (доводилось бачити й більшу потугу), то ж ми рушили далі.
Щоправда краєвиди було вже не розгледіти:
І чим вище - тим меньша дальність огляду:
Інколи перепочивали, щоб відновити дихання:
Попри певну складність маршруту, нам не бракло часу й наснаги втішатись з наявного товариства:
Часом хмара піднімалась, щоб вказати нам шлях:
Таким чином, рухаючись помалу ми дібгалися на обід до Рущини
(саме тут бере початок Бистриця-Солотвинська,
а з південного боку Вододільний хребет підводить клин Закарпаття),
до табору, де розклали намет, попоїли і вляглися спати...
...Сего дня (власне, ще з самого рання) ня відчув нестерпний зубний біль -
знову далася взнаки лікована-перелікована-недолікована права нижня сімка:
очевидний вторинний карієс, простужений нерв і опухлість скоригували наш маршрут -
поліарші особи доконали лише основну програму,
а лайтову додаткову з водоспадами -
залишили до запитання.
день четвертий
Встали, склались, рушили... до Пекла...
(тут мала б бути світлина урочища, але нема, - діждемся фотозвіту киян).
Маршрут цього дня найбільш простий:
..стежка маркована, джерел багато, перепади висот аж до Боярина назначні, а опісля - дорога вниз.
Натхненний одкровенням хорого зуба - ня задавав темп:
Тим часом розвиднілося:
Краєвиди захоплювали учаснигів:
І коли ми дочасно дібгалися полонини Боярин,
де, доречі, наявний мобільний зв'язок, тім числі навіть такого оператора як "Білайн",
в киян зажевріла надія на порятунок).
Інночка хотіла принагідно дослідити процес "добування" молока,
але, переконавши її, що таку нагоду в цьому житті вона ще матиме,
ми рушили далі - нарешті вниз, до Салатрука,
і, як виявиться згодом, навіть далі - до села Бистриця.
Спустившись до водоспаду,
ми віднайшли там тубільних "матрасників" з iq нище середнього,
відтак решта групи підтримало нас в бажанні дібгатися до села того ж дня.
Ось так, Їх Лядистісь і Їх свита
дібгалися кінцевої точки основного маршруту.
Щоправда, ночували ми в присілку
по той бік Бистріці-(вже)Надвірнянської, де ніхто нас потурбувати не міг.
Зізнаюся, же віднайшлися люди котрі, завбачаючи можливе загострення запального процесу,
перенесли монаршу особу на власному горбі на той бік і назад.
За сей подвиг уклін і дяка
Їх Світлості Заміховському Максиму
та Їх Величності Королеві Вірі!
день п'ятий
Маршрутками "Бистриця-Надвірна" та "Надвірна-Ів.Франківськ"
дібгалися обласного центру, звідкіля щасливо доїхали домів.
Кияни пішли запланованим нами додатковим маршрутом,
і теж благополучно і вчасно дібгалися потяга, котрий,
смію сподіватись, вже мав би доставити їх до місця призначення.
А я, видається, згубив десь в Горганах сірник,
тож доведеться ще повернутися...