В неділю мені дуже пощастило - за одну добу я подивилася два надзвичайно гарних фільми: "Чунгкінгський експрес" і "Життя Пі".
Того ж вечора я написала про це детальну розповідь, але через збій всесь текст пропав. Писати знову те саме не хочу. Коротко ось так.
"Чунгкінгський експрес". Це й фільм поєднує в собі кілька сюжетів, пов'язаних лише місцем дії та випадковими дотоками на вулиці.
Поліцейський №223, який сумує за коханою, з якою розставвся, який втрачає надію, закохується у наркокур*єра. Поліцейський № 663, який так само тужить за коханою і ен помічає дивакуватої офіціантки, яка нишком праєтьсяв його домівці.
Фільм наповнений ніжністю, журом, гарними кольорами, надзвичайно великими очима, вогнями нічного міста. Кажуть, саме цей фільм наштовхнув на ідею фільму "Амелі". Особисто мені найбільше сподобалися мопенти, де поліцейський № 663 докірливо розмовляє зі своїми речами.
"Життя Пі"
Гадаю, про нього зараз багато чули, адже він саме зараза пройшов в кінотеатрах і окрім того претендує на кілька "Оскарів".
Фільм вразив мене неймовірно. Не знаю, чи чули ви, про що фільм. В трейлері, в анотаціях кажуть, що це - надзвичайно видовищна картина про парубка, який залишився серед океану сам на сам з тигром. Це не правда. Насправді фільм - про Бога. І це правильно. Бо, на жаль, священники, які їздять на мерсах та свідки Єгови з зомбованими обличчям , здається, дискредитували віру. Тож хай люди йдуть подивитися на спецефекти. І там, може, хтось насправді побачить Бога, зрозуміє красу Всесвіту і Крішні-Вішну навіть не доведеться для цього відкривати рота.
Фільм яскравий, сяючий, з кадрами, через які перехоплює подих, зі страхом, з неймовірною красою життя і смерті.
А ще - в кінці з’ясовується, що
Ще кілька фото з цих фільмів
"Чунгкінгський експрес"
"Життя Пі"