Aug 16, 2014 01:17
Чули такий анекдот?
Якщо вдома вночі ти сам, а в іншій кімнаті щось шарудить, ти не хвилюєшся, бо це ж кіт живе там своїм нічним життям. Тож тобі зовсім не страшно. Аж поки… а далі є два закінчення:
1. …поки ти не розумієш, що ніякого кота у тебе немає.
2. …поки ти не помічаєш, що кіт спить коло тебе.
І оце саме зараз щось у мене під диваном тихесенько шарудить і плямкає. І я думаю: чи це якась кицька прошмигнула (але ж я точно знаю, що всі коти зараз сплять на веранді!). Або це знов якийсь сільський страх.
Як ви вже зрозуміли, друзі мої, я - типова Сова. Тож людина за визначенням - не сільська. А ще мою «несільськість» підтверджує те, що мені дуже лячно жити в сільській хаті. Особливо коли я совую поночі.
В місті ти ніколи не сам. Навколо люди-люди-люди. Звісно, це викручує мізки коли доводиться щодня відчувати лікоть, бік, дихання і фізіологічні аромати, ділячи з десятком цих чудових людей близько квадратного метра маршрутки десь протягом 1,5 години вранці і стільки ж увечері. І може навіть здатися, що це - чудова ідея мати будиночок серед темного лісу. Чи на безкрайньому порожньому узбережжі.
Але ж… Приватний будинок завжди живий. Не лякайтеся. Але він справді живий. Він потребує любові і турботи, бо без людей і догляду він за рік перетвориться на руїни. Він потребує тепла, піклування, грошей і сил. І вночі, коли стає тихо-тихо, коли собаки ще не починали гавкати чи вже потомилися, можна почути, як будинок живе. Щось десь поскрипує (кажуть: та то не привиди - просто дошки підлоги розпрямляються після денного навантаження). Відкриваються дверцята (шафа не вирівняна чи завіси незмащені чи хтось справді шарудить у хаті?). Щось шарудить (миша? кіт? дитина зголодніла серед ночі? грабіжник шукає грошенята?). А ще зітхає, шурхає, раптово гупає.
А ще - шарудіння і кроки надворі, під вікнами. Хтось ходить подвір’ям (невже й собаку вже задавили?!), шукаючи метал чи заглядаючи як краще залізти у хату? Чи просто кіт повернувся з гулянки? Що, хтось заглядає у вікно? Чи це місяць і вітер граються гілками? Хтось шарудить і гупає. Що це? - яблуко впало, гілка відламалася чи будинок злегка ворушиться, стаючи затишніше до сну.
І найстрашніше, що ти розумієш: від злих людей тебе захищає лише тонісіньке скло (це якщо вікна на ніч закрили) або просто москітна сітка (ох мені ці модні євровікна!). І щоб залізти, дертися на якийсь 4-8-15 поверх не треба: просто ногу через підвіконня перекинув - і всередині. А потім - кричи собі. Хто тебе почує серед ночі? Найближчі сусіди сплять за трьома стінами. А найближча з тих стін за 25 метрів від тебе!
От і сидиш серед ночі, прислухаючись: це муха дзизнула на липкій стрічці чи хтось прочиняє вікно?
про себе,
в ужасе,
просто так,
Во сне и наяву,
впечатления