(no subject)
ось і минула ще одна сесія... я закінчила другий курс свого другого університету.
я звільнилась. але мене поновили, чи то пак, не відпустили. дали іншу посаду, інший колектив, інше приміщення. і я тепер маю безліч вільного часу.
країну засипало снігом. після сесії я мала ще декілька днів бути в батьків. не скалалось. я стояла на вокзалі і ридала - рух автобусів заборонено. 60 км. я ненавиджу такі моменти. бо в них я безсила будь-що змінити...
так як квитків на Львів, звичайно ж, на вечір не виявилось, я лишилась у готелі. і ввечері Яценко витяг мене на каток. дівчині 25 років. дівчина верещить. я в той вечір переборола свій найбільший страх. але вже за годину майже звикла. тепер Яценко має чим тішитись - йому таки вдалось зробити те, чого ніхто не зміг.
два тижні без інтернету. два тижні без музики. я почала нарешті читати.
сьогодні я займаюсь хатніми справами і готую їжу, печу пиріг і розумію, наскільки люблю цю квартиру, що це перше моє житло, яке я називаю "домом". як мені тут добре і затишно. і як сильно я сумувала за Містом. воно мене поглинуло. цілковито. і мене це не лякає...
я звільнилась. але мене поновили, чи то пак, не відпустили. дали іншу посаду, інший колектив, інше приміщення. і я тепер маю безліч вільного часу.
країну засипало снігом. після сесії я мала ще декілька днів бути в батьків. не скалалось. я стояла на вокзалі і ридала - рух автобусів заборонено. 60 км. я ненавиджу такі моменти. бо в них я безсила будь-що змінити...
так як квитків на Львів, звичайно ж, на вечір не виявилось, я лишилась у готелі. і ввечері Яценко витяг мене на каток. дівчині 25 років. дівчина верещить. я в той вечір переборола свій найбільший страх. але вже за годину майже звикла. тепер Яценко має чим тішитись - йому таки вдалось зробити те, чого ніхто не зміг.
два тижні без інтернету. два тижні без музики. я почала нарешті читати.
сьогодні я займаюсь хатніми справами і готую їжу, печу пиріг і розумію, наскільки люблю цю квартиру, що це перше моє житло, яке я називаю "домом". як мені тут добре і затишно. і як сильно я сумувала за Містом. воно мене поглинуло. цілковито. і мене це не лякає...