(no subject)
ввечері перед вчора я лягла спати з неймовірним порядком в голові і точно, до хвилин, розписаним днем, який обіцяв бути одним з тих днів, які я називаю продуктивними. і коли зранку мене занесли в маршрутку, я зрозуміла - через 5 хвилин все піде шкереберть. пройшло три хвилини. мені подзвонили з роботи і я дізналась, що дарма так рано вставала, бо док-ти не готові, клієнти роздратовані, і все міняється. мене радувало хіба те, що в обід я йду на співбесіду, ввечері - на каву.
на співбесіду я спізнилась, я, людина яка НІКОЛИ не спізнюється. і проводив її настільки дивний чоловік, що мені на хвилину захотілось тікати з тієї будівлі.
і коли я роздратована прийшла в офіс і зайшла в ВК - а я вже не йду ні на яку каву, бо чоловік з яким я мала би зустрітись терміново поїхав на зйомки в Франківськ. абзац.
я вже мала собі йти додому, з бажанням напитись.
в результаті все закінчилось прокаташками на гарній Кололлі мого улюбленого кольору, по засніженим і слизьким вулицям. сніг вчора був неймовірним. ми ганяли, нас носило, ми ржали і кричали. потім ми пили шампанське в стінах гуртожитку, заїдали його наймолочнішим в світі "Світочем", жартували з охоронцем, а коли вийшли на вулицю, то зрозуміли - зима вже майже закінчилась, а сніжки ми так і не покидали. війна була затята. мокрі, але задоволені ми пішки пройшлись до оперного і ще завалились в "Пропаганду".
і я собі думаю - може й краще, що плани мої так жорстоко зломались? принаймні, вчорашній вечір був таким, який я назвала б продуктивним)))
на співбесіду я спізнилась, я, людина яка НІКОЛИ не спізнюється. і проводив її настільки дивний чоловік, що мені на хвилину захотілось тікати з тієї будівлі.
і коли я роздратована прийшла в офіс і зайшла в ВК - а я вже не йду ні на яку каву, бо чоловік з яким я мала би зустрітись терміново поїхав на зйомки в Франківськ. абзац.
я вже мала собі йти додому, з бажанням напитись.
в результаті все закінчилось прокаташками на гарній Кололлі мого улюбленого кольору, по засніженим і слизьким вулицям. сніг вчора був неймовірним. ми ганяли, нас носило, ми ржали і кричали. потім ми пили шампанське в стінах гуртожитку, заїдали його наймолочнішим в світі "Світочем", жартували з охоронцем, а коли вийшли на вулицю, то зрозуміли - зима вже майже закінчилась, а сніжки ми так і не покидали. війна була затята. мокрі, але задоволені ми пішки пройшлись до оперного і ще завалились в "Пропаганду".
і я собі думаю - може й краще, що плани мої так жорстоко зломались? принаймні, вчорашній вечір був таким, який я назвала б продуктивним)))