(no subject)
чомусь лише тепер я по-српажньому захотіла зими. мабуть тому, що Львів і зима - ще не пізнані речі. єдиний мій зимовий Львів тривав 4 години, коли ми з Польщі приїхали. і в мене тут була пересадка на потяг. я поїхала в центр, зайшла (без варіантів, звичайно ж) в "Дзигу", пила щось із корицею і багато чого просікала. я бачила хлопчика на підвіконні і він так глибоко запав мені в душу, що я маю величезні сумніви, що колись забуду його очі. тепер ці вікна, доречі, закрили важкими порт*єрами. і правильно зробили. все, що потрібно було -- я з них побачила.
мені сняться назвичайні сни. я напрочуд багато сплю і гарно висипаюсь.
а ще в мене надзвичайної якості зимові чобітки (темно-зелені і неймовірно красиві).
і Саша.... знаєш, хоч ти і був у моєму житті так не довго, але ти був потрібен саме там і тоді. бо дав мені багато чого зрозуміти. і я більше ніколи не рятуватиму чужі душі...
мені сняться назвичайні сни. я напрочуд багато сплю і гарно висипаюсь.
а ще в мене надзвичайної якості зимові чобітки (темно-зелені і неймовірно красиві).
і Саша.... знаєш, хоч ти і був у моєму житті так не довго, але ти був потрібен саме там і тоді. бо дав мені багато чого зрозуміти. і я більше ніколи не рятуватиму чужі душі...