(no subject)
ось і пройшла ще одна сесія. ось майже й закінчилась ще одна осінь. от і випили ми до решти ще одне недовговічне кохання. ми пили його жадно, тому й не лишилось від нього зовсім нічого.
іноді мені хотілось плакати. від образ, від розуміння, що усі твої обіцянки були пустими, від того, що я пробачала, але не забувала...
я провтикала львівську осінь. я провтикала той момент, коли зрозуміла, що мені від тебе більше нічого не треба. тільки би ти лишив в спокої моє скалічене серце. тільки би ти пішов з мого життя і більше не вертався. бо я не витримаю, бо я хотіла лише бути коханою. а взамін отримала ще один привід більше ніколи не довіряти людям. і ще рятувати чужі скелети в шафі від поневірянь моїм життям. в мене і своїх то не злічити, твоїм тут місця не знайдеться...
я буду молитись, щоб таке більше не повторювалось. бо тоді я не зможе більше жити серед людей. а вони мені ще потрібні...
іноді мені хотілось плакати. від образ, від розуміння, що усі твої обіцянки були пустими, від того, що я пробачала, але не забувала...
я провтикала львівську осінь. я провтикала той момент, коли зрозуміла, що мені від тебе більше нічого не треба. тільки би ти лишив в спокої моє скалічене серце. тільки би ти пішов з мого життя і більше не вертався. бо я не витримаю, бо я хотіла лише бути коханою. а взамін отримала ще один привід більше ніколи не довіряти людям. і ще рятувати чужі скелети в шафі від поневірянь моїм життям. в мене і своїх то не злічити, твоїм тут місця не знайдеться...
я буду молитись, щоб таке більше не повторювалось. бо тоді я не зможе більше жити серед людей. а вони мені ще потрібні...