(no subject)
Я пам*ятаю, як рятувалась від емоційних зривів поїздками в Полтавську обл.. там жила моя бабуся. В мене був альбом НТЛ, я слухала їх, вмирала від спеки у полі, збираючи помідори, мріяла, що скоро прийде вечір і настане прохолода. Я помиюсь і піду гуляти темними вулицями. За руку з тим, з ким я була ким завгодно, тільки не собою. Він нічого правдивого не знав про мене і моє життя. Він знав лише, що я хочу пити і забуватись. Що мені рано вставати. Що цілими днями я ні з ким не розмовляю. Лише слухаю НТЛ. І збираю помідори…
Зараз на вулиці щось схоже на наближення грози. Я любила тоді такі погоди. Я знала, що піде дощ, і мені стане легше. Але в те літо дощ не йшов. В те літо було невимовно спекотно. Я спала по три години. І мене все влаштовувало.
Я іноді йду в себе занадто глибоко. Я згадую дні, яких по суті і не було. Вони були такими ж як попередні. Але чомусь запам*ятались.
І висновок з цього лише один - трудотерапія для мене є найдієвішою. Незрозуміло лише, чому цього тижня вона мені абсолютно не допомогла
Зараз на вулиці щось схоже на наближення грози. Я любила тоді такі погоди. Я знала, що піде дощ, і мені стане легше. Але в те літо дощ не йшов. В те літо було невимовно спекотно. Я спала по три години. І мене все влаштовувало.
Я іноді йду в себе занадто глибоко. Я згадую дні, яких по суті і не було. Вони були такими ж як попередні. Але чомусь запам*ятались.
І висновок з цього лише один - трудотерапія для мене є найдієвішою. Незрозуміло лише, чому цього тижня вона мені абсолютно не допомогла