(no subject)

Sep 22, 2011 18:56

Днями, одна жінка розказувала мені дуже кумедну історію про те, як вона робила аборт і у неї відійшов наркоз… Вона захлиналася від сміху, розказуючи, як її тримали, а вона кричала. А я хотіла тим часом її вбити…

Сьогодні моїй подрузі зробили операцію на яєчнику. Моїй 26-літній подрузі, яка ще не народжувала. Яка не палить, не п'є горілки і не веде невпорядковане статеве життя. Яка ніколи не працювала важко фізично і майже не мала життєвих трагедій. Яка завжди тепло одягнена і усміхнена. І досі мені невідомо, чому її організм вирішив дати такий збій. Тай чи організм це був?..

Моя сусідка зробила на тижні вже третій аборт. Цього разу вона 6 тижнів носила під серцем дитину. Але весь цей час вона знала, що ще одна дитина їй не потрібна. Просто в неї не було 200 гривень, щоб її позбутись. Тепер вона мріє назбирати 500 грн, щоб поставити спіраль…

Мати мого похресника пішла від чоловіка, коли він вирішив, що не хоче більше дітей, і відправив її на аборт. Тепер, картає себе за те, що хотів убити такого гарного хлопчика. І поважає дружину за такий сильний вчинок.

А мій гінеколог запитав мене, чи збираюсь я народжувати. Не спитавши, чи мені, власне, є від кого то зробити. І ще попередив мене, що з кожним роком моя можливість завагітніти зменшується. І що він зробив? Він виписав мені протизаплідні таблетки. Мій гінеколог, в якого нема дружини і дітей, який щодня приймає на світ чужі щастя і позбавляє когось своїх нещасть…

В такі дні я перестаю вірити у будь-яку справедливість. В такі дні я ненавиджу світ. І не розумію, чому нічого неможливо змінити…

діти, мысли

Previous post Next post
Up