Жовтий ексклюзив
Ета шота с чємта, я тібі сраукау.
Коли їдеш останньою маршруткою, можна іноді потрапити на доброго дядіньку за кермом, який візьме тебе з собою, заїхавши дорогою по своїх справах.
464. Сідаємо ми, значить на Героїв дніпра. Самі сідаємо. Ну водій і запитав, типу куди нам. Кажемо, що до Макіївської. Ок, сідайте.
І тут він форсанув усе рідкоземельне жовтобогданівське чугуніє і навпростець попід оболонський завод з ніфіговим вітерцем поїхав заправлятися. Їхав так, що не за поручні трималися, а швидше за своє життя. Сонечку навіть довелося ловити мандаринку, яка з переляку вилетіла з пакету десь вглиб салону.
Запитайте себе - ви коли-небудь бачили, як заправляється маршрутка? Я завжди думав, що маршрутки працюють чи то на скупченні негативної енергії, яку накопичують у якихось своїх хейт-акумуляторах, чи то на людському поті, який вбирають поручні з потопоглинаючою поверхнею, а потім збирають в потобак біля водія. Так - то не мотор, на який всі кладуть за проїзд, а саме цей блядський потобак.
Я так думав...
Але-ж-бо найн. Звичайнісінький бензин. Хоч і невимовно-химерне відчуття чогось надприродного все одно не покидає. Особливо коли сидиш під час заправки всередині.
В цілому з Героїв Дніпра до Мака на Вишгородській і враховуючи заправку десь біля Петрівки ми дісталися за 10 хвилин.
Чесслово - всім бажаю хоч раз у житті так покататися.
Posted via m.livejournal.com.
Коли їдеш останньою маршруткою, можна іноді потрапити на доброго дядіньку за кермом, який візьме тебе з собою, заїхавши дорогою по своїх справах.
464. Сідаємо ми, значить на Героїв дніпра. Самі сідаємо. Ну водій і запитав, типу куди нам. Кажемо, що до Макіївської. Ок, сідайте.
І тут він форсанув усе рідкоземельне жовтобогданівське чугуніє і навпростець попід оболонський завод з ніфіговим вітерцем поїхав заправлятися. Їхав так, що не за поручні трималися, а швидше за своє життя. Сонечку навіть довелося ловити мандаринку, яка з переляку вилетіла з пакету десь вглиб салону.
Запитайте себе - ви коли-небудь бачили, як заправляється маршрутка? Я завжди думав, що маршрутки працюють чи то на скупченні негативної енергії, яку накопичують у якихось своїх хейт-акумуляторах, чи то на людському поті, який вбирають поручні з потопоглинаючою поверхнею, а потім збирають в потобак біля водія. Так - то не мотор, на який всі кладуть за проїзд, а саме цей блядський потобак.
Я так думав...
Але-ж-бо найн. Звичайнісінький бензин. Хоч і невимовно-химерне відчуття чогось надприродного все одно не покидає. Особливо коли сидиш під час заправки всередині.
В цілому з Героїв Дніпра до Мака на Вишгородській і враховуючи заправку десь біля Петрівки ми дісталися за 10 хвилин.
Чесслово - всім бажаю хоч раз у житті так покататися.
Posted via m.livejournal.com.