ПРОЩАННЯ
ПРОЩАННЯ
Був учора, в неділю, на прощанні з командиром 72-ї окремої механізованої бригади Андрієм Жуком (позивний «Мауглі»), убитим проросійськими бандитами в зоні АТО.
Все як завжди. Дітлашня й дорослі масово розважаються на перегородженому Хрещатику. Обабіч Майдану хтось у гучномовець закликає охочих у тур до Межигір’я - чорний влучний гумор історії. У фонтані зі скульптурами засновників Києва (на Либідь хтось одягнув вишиванку) купаються випускники. Вгору по колишній Інститутській прямують люди з квітами, перев’язаними чорними стрічками.
Алея Героїв Небесної Сотні. Білий мікроавтобус з червоним хрестом, цифрою «200» і емблемою «Чорного тюльпану». Кілька кремезних чоловіків поруч у чорних футболках з тим самим знаком. Великий і щільний натовп довкола червоного шатра. Безперервна, по колу, «Пливе кача» з динаміків «Автомайдану». Мовчазний військовий оркестр. Почесна варта біля труни під шатром. Ридаюча родина. Андрій Жук. Нестарий, красивий чоловік. Убитий на Сході. Убитий агонізуючим минулим. Убитий, щоб залякати нас.
Свобода має ціну. Ми платимо останні два з половиною роки. Колись розрахуємось остаточно.
Але наша ціна буде набагато меншою, ніж у Андрієвих убивць. У тих, хто вистрілив, і хто дав зброю і набої, хто надихнув стріляти. У всіх співучасників злочину.
Їхньої ціни краще навіть не знати.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Був учора, в неділю, на прощанні з командиром 72-ї окремої механізованої бригади Андрієм Жуком (позивний «Мауглі»), убитим проросійськими бандитами в зоні АТО.
Все як завжди. Дітлашня й дорослі масово розважаються на перегородженому Хрещатику. Обабіч Майдану хтось у гучномовець закликає охочих у тур до Межигір’я - чорний влучний гумор історії. У фонтані зі скульптурами засновників Києва (на Либідь хтось одягнув вишиванку) купаються випускники. Вгору по колишній Інститутській прямують люди з квітами, перев’язаними чорними стрічками.
Алея Героїв Небесної Сотні. Білий мікроавтобус з червоним хрестом, цифрою «200» і емблемою «Чорного тюльпану». Кілька кремезних чоловіків поруч у чорних футболках з тим самим знаком. Великий і щільний натовп довкола червоного шатра. Безперервна, по колу, «Пливе кача» з динаміків «Автомайдану». Мовчазний військовий оркестр. Почесна варта біля труни під шатром. Ридаюча родина. Андрій Жук. Нестарий, красивий чоловік. Убитий на Сході. Убитий агонізуючим минулим. Убитий, щоб залякати нас.
Свобода має ціну. Ми платимо останні два з половиною роки. Колись розрахуємось остаточно.
Але наша ціна буде набагато меншою, ніж у Андрієвих убивць. У тих, хто вистрілив, і хто дав зброю і набої, хто надихнув стріляти. У всіх співучасників злочину.
Їхньої ціни краще навіть не знати.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»