4 грудня cтав свідком того, як робляться провокації та дізнався жахливу історію.
Відстаю зі своїми дописами від подій. У Києві тепер потік інформації такої само щільності, як у Нью-Йорку, тож просто не встигаєш. І це добре)
Як же робляться провокації? А дуже просто.
Десь о 17.30 ведучий - такий собі Володимир Гонський (не Антін Мухарський, ні), здається, актор за основною професією, оголосив зі сцени, що в районі метра "Хрещатик" помічена група тітушок з червоними прапорами, і додав: "Чоловіки тут є? Підіть з ними розберіться, тільки акуратно, не повбивайте". Добре, інформація про тітушок здалася нагальною і правдивою; але нащо підбурювати людей - а це було чисте підбурювання?
З табору одразу вирушила юрба, чоловіків 100 як мінімум. Біля метра Хрещатик ніяких тітушок, звісно, не виявили. Лише стояло двоє чоловіків (один - у помаранчевому жилеті залізничника) з зеленим наметом без партійної символіки і агітували проти підвищення тарифів на транспортні перевезення.
Натовп підійшов і почав скандувати: "Провокатори!" Раптом із-за спин вискочило троє підлітків у масках. Вони залили обох агітаторів сльозогінним газом і почали їх бити. Натовп кинувся в бійку, а ці четверо дуже організовано і швидко, змійкою чкурнули геть, через кілька секунд їх уже не було. Сіромах лупцювали ще хвилин п*ять. Одному розбили чи навіть зламали ніс, іншому, як потім з*ясувалося, ребро. Вкрали в них генератор, поламали апаратуру. Нарешті, почали розбиратися, і з*ясувалося, що обидва вони - з... Конфедерації вільних профспілок України Волинця (тобто союзників Майдану).
Саме це погубить нас, а не "Беркут": готовність цієї довколамайданної ультраправої бахроми до погрому, все одно що громити - аби громити. Тварюки, нічим не кращі від беркутів.
У театрі імені Франка в цей вечір проходив концерт Мар*яни Садовської. Я підійшов туди вже під кінець, однак встиг почути, як Мар*яна співає гімн України на мотив "Оди до радості" Бетховена - виявилося, що розмір вірша і мелодія збігаються ідеально. От би в такому варіанті це інколи виконувати на Майдані!
А поки чекав її біля гримерки, щоб узяти коментар, почув від співробітників театру, що, виявляється, у них там у буфеті працював хлопчик, дуже милий та інтелігентний, і його "Беркут" у прокляту ніч з 29 на 30 листопада побив на Майдані так, що проламав голову, і тепер хлопцеві пластину в череп вставлятимуть.
Нам не можна відступати ані на міліметр. Взагалі.
Як же робляться провокації? А дуже просто.
Десь о 17.30 ведучий - такий собі Володимир Гонський (не Антін Мухарський, ні), здається, актор за основною професією, оголосив зі сцени, що в районі метра "Хрещатик" помічена група тітушок з червоними прапорами, і додав: "Чоловіки тут є? Підіть з ними розберіться, тільки акуратно, не повбивайте". Добре, інформація про тітушок здалася нагальною і правдивою; але нащо підбурювати людей - а це було чисте підбурювання?
З табору одразу вирушила юрба, чоловіків 100 як мінімум. Біля метра Хрещатик ніяких тітушок, звісно, не виявили. Лише стояло двоє чоловіків (один - у помаранчевому жилеті залізничника) з зеленим наметом без партійної символіки і агітували проти підвищення тарифів на транспортні перевезення.
Натовп підійшов і почав скандувати: "Провокатори!" Раптом із-за спин вискочило троє підлітків у масках. Вони залили обох агітаторів сльозогінним газом і почали їх бити. Натовп кинувся в бійку, а ці четверо дуже організовано і швидко, змійкою чкурнули геть, через кілька секунд їх уже не було. Сіромах лупцювали ще хвилин п*ять. Одному розбили чи навіть зламали ніс, іншому, як потім з*ясувалося, ребро. Вкрали в них генератор, поламали апаратуру. Нарешті, почали розбиратися, і з*ясувалося, що обидва вони - з... Конфедерації вільних профспілок України Волинця (тобто союзників Майдану).
Саме це погубить нас, а не "Беркут": готовність цієї довколамайданної ультраправої бахроми до погрому, все одно що громити - аби громити. Тварюки, нічим не кращі від беркутів.
У театрі імені Франка в цей вечір проходив концерт Мар*яни Садовської. Я підійшов туди вже під кінець, однак встиг почути, як Мар*яна співає гімн України на мотив "Оди до радості" Бетховена - виявилося, що розмір вірша і мелодія збігаються ідеально. От би в такому варіанті це інколи виконувати на Майдані!
А поки чекав її біля гримерки, щоб узяти коментар, почув від співробітників театру, що, виявляється, у них там у буфеті працював хлопчик, дуже милий та інтелігентний, і його "Беркут" у прокляту ніч з 29 на 30 листопада побив на Майдані так, що проламав голову, і тепер хлопцеві пластину в череп вставлятимуть.
Нам не можна відступати ані на міліметр. Взагалі.