ЗОМБІ І ЗУБИ
У будь-якому, навіть посередньому фільмі завжди можна вполювати бодай одну цікаву ідею. Ось у голівудському блокбастері «Війна світів Z», що зараз йде на екранах, є короткий діалог, схожий на зловісний, але парадоксально влучний жарт.
«Війна світів» - чергова стрічка про напад зомбі, підкреслено розмашиста на відміну від попередніх зразків жанру, з Бредом Піттом у ролі рятівника цивілізації. Самі зомбі, на відміну від потвор з класичних кіножахів, рухаються швидко, однак заражають традиційно: кусаючи живих, котрі у свою чергу мутують за кілька секунд. Звісно, людство опиняється на межі винищення за лічені дні.
Єдина держава, якій вдалося встояти - Північна Корея. «Як?» - питає герой Пітта у свідка подій.
- Вони видалили всім зуби протягом 24 годин, - відповідає той, показуючи голі ясна. - Ніхто не кусає, ніхто не заражається.
Тривалий культ екранного зомбі-Апокаліпсису, нинішня популярність сюжетів про масові епідемії ѓрунтуються на побоюваннях, що приносить глобалізація. Світ стає кращим без кордонів і з ефективнішим і дешевшим транспортом, але відкритість, що постійно зростає, таїть у собі нові виклики. А втім, у «Війні світів» вдається подолати біду теж завдяки свободі пересування і міжнародній співпраці.
Ось так. А Північна Корея вже впоралася без зайвого шуму. Та й дійсно, нащо громадянам могутньої антиімперіалістичної КНДР зуби? Там і так нема чого їсти.
Докупи згадалося, наскільки поганою була стоматологія в СРСР: мало того, що садистично болісною, ще й пломби недовго трималися, а замість нормальних зубних протезів ставили потворні залізяки, і тисячі людей зблискували фіксами при кожній усмішці, мов ті вуркагани.
Мені здається, що вищезгаданий кінематографічний анекдот є майже ідеальною метафорою стосовно всіх шанувальників «особливого шляху», «суверенної демократії», збереження «традиційних цінностей» за будь-яку ціну, викривачів американського імперіалізму й глобального нового порядку - причому як правих, так і лівих.
Хочеш жити без клятої глобалізації, на зло «Піндостану» та розбещеній Європі, в умовах глибоко унікального, чисто національного, антибуржуазного (потрібне підкреслити) устрою - поклади зуби на полицю. Або одразу віддай їх доброму, дбайливому вождю. Тобі ж краще буде. Безпечніше. Та й на їжі заощадиш.
Дмитро Десятерик, «День»