про мистецькі аспекти діяльності FEMEN)
назва статті: УКРАЇНСЬКЕ ТІЛО
Міжнародна новина: Альфонс Хюг, куратор бієнале у столиці Уругваю Монтевідео - першої в історії цієї латиноамериканської країни, - запросив для участі від України херсонського художника Станіслава Волязловського і київську групу FEMEN. На мою думку, надзвичайно прикметне сусідство.
Волязловський відомий графічними роботами, стилізованим під тюремний кітч. Сам Станіслав визначає свій стиль як «шансон-арт»: «Шансон-арт - це моя рефлексія на світ, в якому я існую, з його інтересами, проблемами, страхами, релігією, новими культурними викликами, з його телебаченням і програмами, наповненими дебільною рекламою, розчлененкою, криміналом, порнографією, серіалами і політикою, з його жовтою пресою і його Інтернетом. Можливо, для мене це щось на кшталт арт-терапії. Мені дійсно вдається звільнитися від усього, що лізе у мозок незалежно від моєї волі. Беру і вичавлюю все налізле у такій собі лубочно-концентрованій формі на аркуш паперу чи на старі секонд-гендівські простирадла, котрі розмальовую кульковими ручками».
Лишаючи осторонь банальність цих пояснень, слід визнати, що гротескні, підкреслено недбалі, супроводжені примітивними і водночас хвацькими віршиками роботи Волязловського мають зростаючий успіх. 2009 року «шансон-арт» виставлявся на Третій московській бієнале, 2010 року Стас отримав премію імені Казимира Малевича, його малюнки з’явилися в галереях нью-йоркського Сохо. Тепер Монтевідео.
Альфонс Хюг - не остання людина у своїй царині: є директором Гете-Інституту в Ріо-де-Жанейро, курував одну з найавторитетніших бієнале світу в Сан-Паулу, був так само куратором національних павільйонів на Венеційській бієнале у 2005 і 2011 роках. Можна гадати про його мотиви, однак, здається, на досвідчене кураторське око FEMEN, так само як і Волязловський, рівним чином втілюють диковинне мистецтво - варварське, брутальне, тілесне, сповнене кострубатого гумору й грубої еротики, з карикатурними татуюваннями (або гаслами на шкірі - так розписують себе FEMEN) і неінтелектуальними перформансами як основними жанрами. Неінтелектуальність тут - естетична, а не оціночна характеристика. Так, і Волязловський, і FEMEN працюють в антиінтелектуальній, прямолінійній, позбавленій рефлексій і гарного смаку естетиці - і тому, вочевидь, виглядають свіжо за кордоном. Тому, до речі, запрошення до Монтевідео надає Анні Гуцол і її підопічним хорошу можливість стати живими експонатами на глобальному конвеєрі актуальної культури - цілком імовірний і, вочевидь, жаданий для них шлях.
Але вибір Хюга б’є навіть глибше. Бо, зрештою, яка ще естетика може представляти країну, якою керує людина з двома тюремними строками на чолі партії, де причаїлася невідома кількість татуйованих у 1990-ті витязів?
Дмитро Десятерик
Міжнародна новина: Альфонс Хюг, куратор бієнале у столиці Уругваю Монтевідео - першої в історії цієї латиноамериканської країни, - запросив для участі від України херсонського художника Станіслава Волязловського і київську групу FEMEN. На мою думку, надзвичайно прикметне сусідство.
Волязловський відомий графічними роботами, стилізованим під тюремний кітч. Сам Станіслав визначає свій стиль як «шансон-арт»: «Шансон-арт - це моя рефлексія на світ, в якому я існую, з його інтересами, проблемами, страхами, релігією, новими культурними викликами, з його телебаченням і програмами, наповненими дебільною рекламою, розчлененкою, криміналом, порнографією, серіалами і політикою, з його жовтою пресою і його Інтернетом. Можливо, для мене це щось на кшталт арт-терапії. Мені дійсно вдається звільнитися від усього, що лізе у мозок незалежно від моєї волі. Беру і вичавлюю все налізле у такій собі лубочно-концентрованій формі на аркуш паперу чи на старі секонд-гендівські простирадла, котрі розмальовую кульковими ручками».
Лишаючи осторонь банальність цих пояснень, слід визнати, що гротескні, підкреслено недбалі, супроводжені примітивними і водночас хвацькими віршиками роботи Волязловського мають зростаючий успіх. 2009 року «шансон-арт» виставлявся на Третій московській бієнале, 2010 року Стас отримав премію імені Казимира Малевича, його малюнки з’явилися в галереях нью-йоркського Сохо. Тепер Монтевідео.
Альфонс Хюг - не остання людина у своїй царині: є директором Гете-Інституту в Ріо-де-Жанейро, курував одну з найавторитетніших бієнале світу в Сан-Паулу, був так само куратором національних павільйонів на Венеційській бієнале у 2005 і 2011 роках. Можна гадати про його мотиви, однак, здається, на досвідчене кураторське око FEMEN, так само як і Волязловський, рівним чином втілюють диковинне мистецтво - варварське, брутальне, тілесне, сповнене кострубатого гумору й грубої еротики, з карикатурними татуюваннями (або гаслами на шкірі - так розписують себе FEMEN) і неінтелектуальними перформансами як основними жанрами. Неінтелектуальність тут - естетична, а не оціночна характеристика. Так, і Волязловський, і FEMEN працюють в антиінтелектуальній, прямолінійній, позбавленій рефлексій і гарного смаку естетиці - і тому, вочевидь, виглядають свіжо за кордоном. Тому, до речі, запрошення до Монтевідео надає Анні Гуцол і її підопічним хорошу можливість стати живими експонатами на глобальному конвеєрі актуальної культури - цілком імовірний і, вочевидь, жаданий для них шлях.
Але вибір Хюга б’є навіть глибше. Бо, зрештою, яка ще естетика може представляти країну, якою керує людина з двома тюремними строками на чолі партії, де причаїлася невідома кількість татуйованих у 1990-ті витязів?
Дмитро Десятерик