Федюк

[d_avis]

         * * *
ти спиш
моя душа як миш
гризе в кутку сухар сосновий
сніг за вікном немов комиш
то шелестить то гнеться... ти ж
ти - спиш

ми так
прожили як червоний мак
в пилюку облітав крізь жито
ти спи твоя коса на смак
немов поріз чи зодіак
ми - так

це Бог
у своїй книзі нас обох
лишив як листя засихати
а щодо цих страшних епох
і смерті що густа як мох
це - Бог

* * *
беремо торбиночку сковороду
і палицю що називається костур
дороги не треба йдемо на звізду
як в воду із мосту

в торбину беремо вітчизну
                                               вона
якраз в невелику торбину і влізе
йдемо світ за очі
                             де мор і війна
і присмак пришестя як присмак заліза

цей світ нам не пара
                                      не пара земля
де ми народились а вмерти не можем
у морі солоному човен петля
маленькому чорному дай йому Боже

мандрівочка пахне
                                   як скаже дунай
як скаже румунія чи аргентина
беремо торбиночку йдемо за край
і скіфські могили в степу як скотина -

потріскані спини покірна слюда
і ящірок дрож по губах і по шкірі
і тихо бере нас у човен вода
беремо торбинку