їду
Ну ось я і їду... Скоро викличемо таксі, потім візьмемо всі клунки - і подамося на вокзал. Отак банально і нецікаво поки що. Сиджу собі, спати дуже хочеться, нежить душить, у голові якісь дурні асоціації. Взяла з собою диск "Роксоланії". Хай росіяни хоч трохи автентики послухають))
жодного запалу поки не маю. Це погано, але це так. Всі чомусь бажали поїхати, "набратися сил і відпочити". Певно, усіх дістала. Чомусь таке враження склалося) Тому побачимося-почуємося-спишемося у районі восьмого числа ввечері, звісно, якщо Даша не буде багато зайвого патякати (яка різниця, якою мовою)). Бо Даша вміє залазити в суперечки, доводити людей, а потім казати, що вона не винна. А ще Даша вміє плакати через дрібнички (хоча такого давно вж ене було, але, цілком можливо, скоро повториться). Може прокидатися серед ночі з думками про останню книгу чи засинати з тим милим фантомом, який приходить інколи, аби зігріти. Кажуть, я накручую себе. Здається, в мене стало на одну людину, яка підтримувала й розуміла, менше... Хоча зовні все продовжується на тому ж рівні...
А ще... Незважаючи на те, що я тут перед тим писала... У мене справжній друг, до якого ті слова не мають жодного відношення.
Сьогодні День Народження в Сонечка, в
yurkoko, який точно скоро стане дуже відомим=)) І вітаю тебе, Ромчику-Юрчику й бажаю віри, щастя й тепла... Я тебе дуже люблю)