ресторанні мороки з гепіендом
Їздили сьогодні цілий день фактично по ресторанах, вибирали, щоб підходив і за ціною, і за розташуванням, і за стилем, звісно ж. Виявилося, що це офігенно непросто. В "Хуторі" розпонтована адміністраторша, примітивний зал в українському стилі, а той, який великий, немає нічого спільного з тим, що я собі б хотіла. З позитивів - тільки озеро.
Потім поїхали в "Каретний двір" у Глевасі. Тут насправді все було круто, тільки як такого українського стилю нема, така собі "садиба" поміщика ХІХ ст., зате за 300 грн з людини + готові не лише на напої, але й нарізку-соління-фрукти-тощо. Та й сам інтер'єр досить милий, тераса велика. Мінус - біля траси.
Потім була "Духмяна піч". Звісно, що дуже напищена, я очікувала такого. Вічно квітуча вишня в залі (ладно, я вже придумала, як переробити її на гільце), інтер'єр, наближений до автентичного, опішнянський посуд, все нічого, але ж не ціна. Найнижче, на що можна було з ними домовитися - 450 з людини. А взагалі говорилося про 550-600 грн.
Далі був "Хутірець" - це взагалі якесь розчарування, окрім інтер'єру. Ціна - до 700 з людини. Офігіли й розвернулися їхати далі.
Поперли аж на Воскресенку, заїхали в "Поділля". Не найгірший варіант, але зараз просто під боком тут йде будівництво. Зате говорили про 350 грн з людини як максимум, дозволили напої та фрукти, показали самі страви... Коротше, скромний і досить витриманий в стилі. Мене трохи насторожив танц.майданчик у формі Г, який був окремо від залу. Хоча адміністратор казала, що це багатьом навпаки дуже подобається, бо музика не заважає говорити%) Каже, що поки ніхто не скаржився від цього. Але я так і не уявила, як там, наприклад, танцюють перший весільний танець))
А от уже після всього цього заїхали до "Панської втіхи", про яку мені вже давно говорила Алла. І тут нарешті всі три критерії були одночасно. А ще нам принесли смачнющий узвар за рахунок закладу. Говорили з власницею, яка виявилася сестрою Назарія Яремчука. Справила надзвичайно позитивне враження, провела екскурсію, показала навіть свою колекцію сорочок))) А ще в них правда офігенно крутий туалет, вибачте!))) А ще за нами уже заброньовано номер із джакузі. Одним словом, нарешті справа зрушила з місця, і я дуже рада)
А тепер пішла далі готуватися до екскурсії по Стусу, яку проводитиму в понеділок для 11-класників)
Потім поїхали в "Каретний двір" у Глевасі. Тут насправді все було круто, тільки як такого українського стилю нема, така собі "садиба" поміщика ХІХ ст., зате за 300 грн з людини + готові не лише на напої, але й нарізку-соління-фрукти-тощо. Та й сам інтер'єр досить милий, тераса велика. Мінус - біля траси.
Потім була "Духмяна піч". Звісно, що дуже напищена, я очікувала такого. Вічно квітуча вишня в залі (ладно, я вже придумала, як переробити її на гільце), інтер'єр, наближений до автентичного, опішнянський посуд, все нічого, але ж не ціна. Найнижче, на що можна було з ними домовитися - 450 з людини. А взагалі говорилося про 550-600 грн.
Далі був "Хутірець" - це взагалі якесь розчарування, окрім інтер'єру. Ціна - до 700 з людини. Офігіли й розвернулися їхати далі.
Поперли аж на Воскресенку, заїхали в "Поділля". Не найгірший варіант, але зараз просто під боком тут йде будівництво. Зате говорили про 350 грн з людини як максимум, дозволили напої та фрукти, показали самі страви... Коротше, скромний і досить витриманий в стилі. Мене трохи насторожив танц.майданчик у формі Г, який був окремо від залу. Хоча адміністратор казала, що це багатьом навпаки дуже подобається, бо музика не заважає говорити%) Каже, що поки ніхто не скаржився від цього. Але я так і не уявила, як там, наприклад, танцюють перший весільний танець))
А от уже після всього цього заїхали до "Панської втіхи", про яку мені вже давно говорила Алла. І тут нарешті всі три критерії були одночасно. А ще нам принесли смачнющий узвар за рахунок закладу. Говорили з власницею, яка виявилася сестрою Назарія Яремчука. Справила надзвичайно позитивне враження, провела екскурсію, показала навіть свою колекцію сорочок))) А ще в них правда офігенно крутий туалет, вибачте!))) А ще за нами уже заброньовано номер із джакузі. Одним словом, нарешті справа зрушила з місця, і я дуже рада)
А тепер пішла далі готуватися до екскурсії по Стусу, яку проводитиму в понеділок для 11-класників)