стоп Ужіце-Жабляк
Сьогодні був дуже довгий день. Ми з 9.30 стопили на Чорногорію. Власне, вийшло це в нас за 5 машин. Безпосередньо в Жабляку в кемпінгу були в районі 19.00. Одна з обов'язкових речей, які піднімають тебе в очах інших стоперів, виконана. Ми застопили таксі на абсолютно глухій дорозі до самого Жабляка, десь за 90 км. Я вже можу сказати, що дуже добре розумію сербську. Бо сьогодні нам попадалися виключно сербомовні люди, за виключенням однієї жіночки, яка ще знала французьку.
Спершу ми їхали з хлопцем, який возить пральний порошок до Чайтіне, потім один чудовий дядечко до Златібора, потім неймовірний бородатий серб на мінівені, який нагодував нас по дорозі й порадив поміняти заплановий до Жабляка маршрут трохи інакший, через Мойковіц. Ми спершу не хотіли, потім таки він нас уламав, кордон пройшли досить швидко, шалено вразили краєвиди та залізниця. Це просто щось надзвичайне. Вона просто в самих горах, тунель за тунелем. Говорили, як це серби тут часто люблять, про мусульманське питання та Косово. Розмовляли всіма мовами, які знаємо з ним, щось із того путне виходило))
На Мойковіце ми застопили чудових 2 солдатів, які й повідомили нам радісну новину про пожежу в каньоні, у зв'язку з цим та дорога, якою ми хотіли добиратися, перекрита. Довелося йти трохи назад, перепитували в поліції, як краще їхати тепер на Жабляк... Коротше, мали насправді цікаву мороку, бо було вже по четвертій. Потім застопили франкомовну жіночку, яка висадила нас на якомусь абсолютно прекрасному перевалі, але в горах теж горіло. Ми могли би надзвичайно довго стояти, якби не цей таксист, який спершу сказав, щоб ми платили 10 євро, потім скинув до 5, ми погодилися на 3, а в кінці він сказав, що ну його, хай буде таки реальний автостоп. Він завіз нас до кемпінгу, де ми протягом 15 хв заселилися. Спершу думати орендувати намет, але їх уже не було в наявності, тому нас запропонували за стандартну тут ціну - 10 євро - кімнату. Ми скинули спершу до 7, потім до 5. Може, ще 2 хвилини - і було би 3)) Але зараз я сиджу в реально симпатичних апартаментиках, у 20 хвилинах від Чорного озера. Сьогодні вже ходили на розвідку. Завтра підемо купатися. І ще треба встигнути на каньон, доки і цю частину не закрили))))
А ще тут шалено хріново з каучсьорфінгом... Пробуємо знайти щось у Которі та Цетінє...
Спершу ми їхали з хлопцем, який возить пральний порошок до Чайтіне, потім один чудовий дядечко до Златібора, потім неймовірний бородатий серб на мінівені, який нагодував нас по дорозі й порадив поміняти заплановий до Жабляка маршрут трохи інакший, через Мойковіц. Ми спершу не хотіли, потім таки він нас уламав, кордон пройшли досить швидко, шалено вразили краєвиди та залізниця. Це просто щось надзвичайне. Вона просто в самих горах, тунель за тунелем. Говорили, як це серби тут часто люблять, про мусульманське питання та Косово. Розмовляли всіма мовами, які знаємо з ним, щось із того путне виходило))
На Мойковіце ми застопили чудових 2 солдатів, які й повідомили нам радісну новину про пожежу в каньоні, у зв'язку з цим та дорога, якою ми хотіли добиратися, перекрита. Довелося йти трохи назад, перепитували в поліції, як краще їхати тепер на Жабляк... Коротше, мали насправді цікаву мороку, бо було вже по четвертій. Потім застопили франкомовну жіночку, яка висадила нас на якомусь абсолютно прекрасному перевалі, але в горах теж горіло. Ми могли би надзвичайно довго стояти, якби не цей таксист, який спершу сказав, щоб ми платили 10 євро, потім скинув до 5, ми погодилися на 3, а в кінці він сказав, що ну його, хай буде таки реальний автостоп. Він завіз нас до кемпінгу, де ми протягом 15 хв заселилися. Спершу думати орендувати намет, але їх уже не було в наявності, тому нас запропонували за стандартну тут ціну - 10 євро - кімнату. Ми скинули спершу до 7, потім до 5. Може, ще 2 хвилини - і було би 3)) Але зараз я сиджу в реально симпатичних апартаментиках, у 20 хвилинах від Чорного озера. Сьогодні вже ходили на розвідку. Завтра підемо купатися. І ще треба встигнути на каньон, доки і цю частину не закрили))))
А ще тут шалено хріново з каучсьорфінгом... Пробуємо знайти щось у Которі та Цетінє...