Болгарія
Неймовірно насичені дні, нема коли й написати тут. Я мушу зізнатися, що дійсно відчуття - як у Латориці. Почалося все з заїзду, який тривав фактично добу, я про наші переїзди розповім уже в Україні… Наразі, коли зміна в 14 днів уже добігає до свого логічного завершення, нам з Еллою Зальманівною пощастило на цілий букет ненудних подій від дітей. Серед них: масові викликання Пікової Дами, розтяги зв’язок на ногах, вірус із температурою в 38 градусів, поламані двері, які сьогодні лагодили зо 2 години, приступ епілепсії після аквапарку, зашивання розсіченої голови маленькій дівчинці, виторг за користування ПСП малечею… Ну, окремими пунктами стоять спілкування з нашими представниками фірми, роль рятувальника в житті табору («Я - спаситель! Мой колега сгореть, лежать в больница. Я один спаситель и пляж, и море. Пойдешь за червен буйок - конец моря. Твои дети вчера обрезать буйки. Им конец моря»). Коротше, в нас тут і дня не проходить без якихось кінців моря чи згадок про лікаря… А ще мене всі жорстко підколюють саме Ігорем, з яким ми капітально гавкалися на заїзді, лікарем і Спасителем.