де вони - супутники?
Досягла якогось нового стану самособоюспустошення. Це коли
сам свідомо говориш дурниці, крутячи оберемками пропозицій,
серед усіх друзів нема жодного, з ким би міг поїхати на таке омріяне море,
не хочеться нічогісінько, просто лягти й лежати,
слухаєш "Спутники" кілька днів поспіль,
не можеш зв'язати у речення якісь уривки фраз, наче в роті каміння й пісок,
весь час знаходишся у стані напівмарення та за-три-секунди-до-плачу,
засипаєш у маршрутках дорогою додому,
провалюєшся у дивні сни,
маєш невизначеність із Новим роком і відкритий квиток - тільки туди, туди, туди, але не назад. До Львова. 28 грудня.
Може, дійсно, настав той час, коли мені просто самій треба вийти на зустріч того, чого завжди так чекала і так хотіла зустріти особливо яскраво й незвичайно?.. Може, дійсно, краще я просто тихо залізу на дах десь у центрі міста чи на ту саму гору, де треба вже поставити матеріальний пам'ятник моїй любові?.. взяти собі шампанського пляшку чи того ж вина, як у тому травні - і влаштувати собі новорічний катарсис на самоті... Не знаю. А може, я просто занадто розлила себе іншим. Не знаю. Чим далі в себе ж заглиблююся, тим більше усвідомлюю, що час просто заспокоїтися і замовкнути.
сам свідомо говориш дурниці, крутячи оберемками пропозицій,
серед усіх друзів нема жодного, з ким би міг поїхати на таке омріяне море,
не хочеться нічогісінько, просто лягти й лежати,
слухаєш "Спутники" кілька днів поспіль,
не можеш зв'язати у речення якісь уривки фраз, наче в роті каміння й пісок,
весь час знаходишся у стані напівмарення та за-три-секунди-до-плачу,
засипаєш у маршрутках дорогою додому,
провалюєшся у дивні сни,
маєш невизначеність із Новим роком і відкритий квиток - тільки туди, туди, туди, але не назад. До Львова. 28 грудня.
Може, дійсно, настав той час, коли мені просто самій треба вийти на зустріч того, чого завжди так чекала і так хотіла зустріти особливо яскраво й незвичайно?.. Може, дійсно, краще я просто тихо залізу на дах десь у центрі міста чи на ту саму гору, де треба вже поставити матеріальний пам'ятник моїй любові?.. взяти собі шампанського пляшку чи того ж вина, як у тому травні - і влаштувати собі новорічний катарсис на самоті... Не знаю. А може, я просто занадто розлила себе іншим. Не знаю. Чим далі в себе ж заглиблююся, тим більше усвідомлюю, що час просто заспокоїтися і замовкнути.