Поморяни. Дуже холодні й дивні враження.

[d_avis]

Місто, яке колись мало і синаґоґи, і ратушу, і церкви, і дійсно добротний замок, тепер може зустріти таких, як ми з Лілею, лише холодним дощем і руїнами. Саме у ці хвилини, коли дивишся на те, що уже й твої діти навряд чи побачать, задаєшся двома питаннями - про те, хто ж насправді живе в Україні, раз самі ж розносять історичні пам'ятки (згадати хоча б цілі будинки й сараї з замкового каменю в Язлівці, Микулинцях, Бучачі тощо) і друге - чому в мене нема мільйона... Бо конче треба братися за відновлення найбільш плачевних споруд.


чисто інтуїтивно - ратуша
а це діючий костел. Смішно було, коли ми біля будівлі побачили одного пса, а потім одразу відчинилися двері, але довго ніхто не виходив. Ми вже почали було  говорити, що тут пес за головного, як із церкви вийшов другий собака. Певно, рудий таки головніший у Поморянах.




а от і замок... руїни.