people come and people go
А друзі мають завжди лишатися поруч.
Цей рік мені забагато відкрив. Важко було з дечим змиритися. Від деяких речей я і досі не можу прийти до тями. Дещо сильно надломило мене. Дещо зміцнило. Щоправда, я й досі не знаю, чи це добре, чи погано. Знаю тільки, що я нарешті віднайшла свій хронотоп. І мені треба звикнути до нього, а йому до мене.
Деяких людей мені страшенно бракує весь час. Деяких, що б я не робила і як би не молилася, мені більше в цьому житті не побачити ніколи. Декого мені хотілося б обнімати щодня, бачити щодня, дарувати їм книжки щодня, водити їх на глінтвейни щодня, лазити з ними на Лису гору й дахи щодня,засинати з ними в густих розмовах щодня... Але на жаль, між деким і мною тепер величезна прірва. Яку я все одно спробую колись подолати.
Декому мало би бути соромно за свої вчинки, але більшість із цих людей навіть не зрозуміли, в яку мить зробили боляче. Декому я і досі недостатньо віддячила за те, що були поруч і за те, що не дали мені злетіти. Заради декого я була готова на все - і вчора на "Танцюють всі" це вринуло на поверхню знову. Декому я хотіла народити дитину. На допомогу деяких я дуже сподівалася. Деяким я занадто швидко відкрилася. Декому я не одразу пробачила. Але абсолютно усіх я запам'ятаю на все життя. Бо тих, кому віддаєш частину душі, відчуваєш позавербально, позахронотопно.
People come and people go... Але я би теж хотіла лишитися в серцях оцих деяких - незалежно від того, у яку клепсидру нас попересаджували нині янголи.
Цей рік мені забагато відкрив. Важко було з дечим змиритися. Від деяких речей я і досі не можу прийти до тями. Дещо сильно надломило мене. Дещо зміцнило. Щоправда, я й досі не знаю, чи це добре, чи погано. Знаю тільки, що я нарешті віднайшла свій хронотоп. І мені треба звикнути до нього, а йому до мене.
Деяких людей мені страшенно бракує весь час. Деяких, що б я не робила і як би не молилася, мені більше в цьому житті не побачити ніколи. Декого мені хотілося б обнімати щодня, бачити щодня, дарувати їм книжки щодня, водити їх на глінтвейни щодня, лазити з ними на Лису гору й дахи щодня,засинати з ними в густих розмовах щодня... Але на жаль, між деким і мною тепер величезна прірва. Яку я все одно спробую колись подолати.
Декому мало би бути соромно за свої вчинки, але більшість із цих людей навіть не зрозуміли, в яку мить зробили боляче. Декому я і досі недостатньо віддячила за те, що були поруч і за те, що не дали мені злетіти. Заради декого я була готова на все - і вчора на "Танцюють всі" це вринуло на поверхню знову. Декому я хотіла народити дитину. На допомогу деяких я дуже сподівалася. Деяким я занадто швидко відкрилася. Декому я не одразу пробачила. Але абсолютно усіх я запам'ятаю на все життя. Бо тих, кому віддаєш частину душі, відчуваєш позавербально, позахронотопно.
People come and people go... Але я би теж хотіла лишитися в серцях оцих деяких - незалежно від того, у яку клепсидру нас попересаджували нині янголи.