Aug 27, 2010 14:08
- на вечір я часто роблю підсвідомо марковані, але свідомо не до кінця проаналізовані вчинки (частково тут мається на увазі й те, що вчора я відіслала Назару той вірш, який був написаний рівно за тиждень до його відльоту, і опісля ми мали досить довгу розмову в чаті, частково - наші поночні розмови на морі й до моря з Л., частково - найперший такий інцидент в Будапешті, у далекому 2005 році),
- на ранок можу не жалкувати про те, що казала вночі, але виглядати страшенно засмученою чи ще більш заглибленою в себе,
- мої плани стосовно будь-яких пересувань можуть змінюватися із шаленою швидкістю, причому останній місяць показав, що ця сама швидкість досягла просто фантастичних розмірів, коли протягом 1 дня я змогла побувати у 5 різних містах, почавши у Судаку й закінчивши потягом із Харкова до Миргорода,
- я ненавиджу невизначеність у всіх її проявах, особливо якщо вона затягується і липне до грудей, я стаю роздратованою й підвішеною поза часопростором, що мені страшенно не подобається,
- я вмію дивувати, це дійсно так,
- я дуже швидко закохуюся і дуже швидко відкриваюся перед людьми, але водночас дуже важко відновлююся після того, як мене зрадили,
- три важливих мені чоловіка, по-різному зачеплених Богом у моєму серці, у різних ситуаціях за останні місяці сказали мені одну й ту ж фразу: "Ти така загадкова, ти заскладна для мене". Чоловікам було відповідно 27, 32 і 47 років,
- я мрію почати серйозну роботу над кіносценарієм про Львів, так, мені видається, і має виглядати логічне завершення моєї буремної кількарічної епопеї,
- мене двічі спіткала одна й та ж сама карма цього літа, коли я лишалася в підвішеному стані на день-три у незнайомому місці через те, що покладалася на інших, а не на себе. Бог учить, Даша тупить.
моє,
дивне