Aug 11, 2010 21:01
планка стає зависокою, один спосіб все врятувати - це пустити все за течією.
Коли час конденсується аж до фізичних дотиків на шкірі, єдиний спосіб зупините це - поїхати в гори чи на море, де конденсація раптом починає розширятися й втрачати чіткі обриси.
Коли в грудях вже не лишилося нічого від львівського хронотопу, єдине, що змушує ще раз повернутися до - відвідати нічний Харків і переконатися в остаточній зацементованості. Щоб бути повністю чесною із самою собою і з рештою.
Коли від сліз уже не душить горло, коли вже не сняться напівпророчі чи архетипові сни, єдине, що треба зробити - подякувати Богу й жити далі.
Коли хочеться робити щось непередбачуване, не варто думати про наслідки - варто подумати про наслідки наслідків.
Ще пару кроків у цей бік - і я навчуся найголовнішого, чого мені зараз бракує - терпіння.