Звільнення. Дякую.
Іноді для нас гірше втратити щось дороге, ніж взагалі ніколи не мати цього.
(Юстейн Ґордер)
Це не про мене. Не при моїх життєвих реаліях. Я мала. І це найголовніше. Дякую.
Я збагатилася. Я закарбувала слід про нього у своєму житті. Він про мене - ні.
Поховання пройшло без особливого патосу. Випила чаю з ромашки, з'їла тістечко (щось на зразок поминок, але скромних - як і самі паростки почуттів). Заспокоїлася й звільнилася.
Якщо кохаєш - відпусти. Якщо він повернеться - він твій, якщо ні - ніколи не був твоїм. (Річард Бах)
Ця фраза також стосується й до того, що мені сьогодні наснилося. Не буду описувати. Просто скажу, що маю назвичайно приємний дар реалізації всіх думок та ідей у снах. Просто знаю, що одного ранку так і трапиться. Давно вже не прокидалася з цим "віщим" почуттям.
/Le temps est un grand maitre/
Прочитайте "Апельсинову дівчину" Ґордера... Таким мало б бути кохання... Романтика і розтрощені мрії. Трохи банально, трохи наївно, але... У повісті класні метафори й образи. Особливо все, що крутиться навколо апельсинів)) Трохи романтики у моєму житті не завадило б. От, власне, і компенсували)) До речі, я б одразу відповіла на те питання: так.
Починаю писати новелу. Допоможи натхненням