ці вихідні
показали всю ступінь моєї ненормальності й адекватності водночас. Таких насичених і дивних вихідних у мене давно не було... У п'ятницю ввечері ми з хлопцями лазили прекрасні маршрути на стенді, і я раптом зрозуміла, що скелелазіння наразі - це те, в чому я найкраще реалізовуюся, як не дивно. Навіть Кирило допомагати почав, ооо. Потім ми їхали на чудо-фунікулері, як називає рейсовий автобус Кирило, а потім він і Дан проводжали мене до Ліліного дому. Потім була безсонна ніч, бо Родзинка постійно знаходила під диваном каштани і гралася з ними. Миколайчик приніс мені прекрасні кульчики з приймаченківськими левами. Вони чудові! Я їх майже не знімаю тепер.
Потім у суботу я була в косметолога, потім накупила хлопцям мандаринок і мармеладок - і поїхала на брейк. Назара не було. Жені теж. А три дні чекання вже минули. Важко, але швидко. І я наважилася подзвонити. Але в цю секунду в мене сів телефон, а в голові промайнуло: "Навіть краще". Я приїхала до Свєти, в якої і заночувала, якщо можна так сказати. Назар подзвонив сам. Ми говорили 10 хвилин. І домовилися про аквапарк у середу. і про радянські фільми, які він все ще хоче подивитися... але якийсь холод у голосі таки відчувався.
Я заснула о третій. Встала о 6.40, прийняла душ і погнала на вокзал. Ми з хлопцями їхали на батл у Хмельницький. Дан, Назар і Женя не поїхали. Хояа, як на мене, то дарма. Було дуже круто. І цікаво. Я танцювала. Спокійна, як удав, вийшла, станцювала, програла, відчула враз що хочу тренувати футвор як ніколи раніше, що розумію всі свої помилки й можу їх тепер швидко виправити... І що 9го числа Полтава... І що не знаю, як напроситися до хлопців у трьошку, бо, бляха, вони - не мої любі b-sisters. Вони все ще відчужені й відсторонені трохи. Як би я не старалася.
Вранці нас усіх розвозив Діма на ауді. І вже о 5.10 ранку я була в гуртожитку. Важко.
Потім у суботу я була в косметолога, потім накупила хлопцям мандаринок і мармеладок - і поїхала на брейк. Назара не було. Жені теж. А три дні чекання вже минули. Важко, але швидко. І я наважилася подзвонити. Але в цю секунду в мене сів телефон, а в голові промайнуло: "Навіть краще". Я приїхала до Свєти, в якої і заночувала, якщо можна так сказати. Назар подзвонив сам. Ми говорили 10 хвилин. І домовилися про аквапарк у середу. і про радянські фільми, які він все ще хоче подивитися... але якийсь холод у голосі таки відчувався.
Я заснула о третій. Встала о 6.40, прийняла душ і погнала на вокзал. Ми з хлопцями їхали на батл у Хмельницький. Дан, Назар і Женя не поїхали. Хояа, як на мене, то дарма. Було дуже круто. І цікаво. Я танцювала. Спокійна, як удав, вийшла, станцювала, програла, відчула враз що хочу тренувати футвор як ніколи раніше, що розумію всі свої помилки й можу їх тепер швидко виправити... І що 9го числа Полтава... І що не знаю, як напроситися до хлопців у трьошку, бо, бляха, вони - не мої любі b-sisters. Вони все ще відчужені й відсторонені трохи. Як би я не старалася.
Вранці нас усіх розвозив Діма на ауді. І вже о 5.10 ранку я була в гуртожитку. Важко.