гаєве
І отже, нарешті можна написати про цей гарнюнюкий день. Про те, як я прибирала блок, мила підлогу, ванну та плиту, я не хочу сильно розписувати) А от про те, як я йшла до Шевченківського Гаю на зустріч із Лілею та Ірою, як слухала в цей час прекласну музику (особливо Тірсен та А-hа, вони просто чудові, коли йдеш львівськими вуличками), як розмовляла з Поліною про її великі плани переселення, про сам Гай, я хочу написати більше.
Я йшла і слухала один класний ремікс на "Дику енергію" - і мене пробила капітальна ностальгія за дев'ятим серпня, коли ми з Гансом їхали в його машині й слухали щось дуже наближене за ритмами. Так і відчувала швидкість, різкі повороти і бажання повторити це знову%)
Потім ми йшли до Гаю з Лілею та Ірою й розмовляли про підступних контролерів у трамваях. А потім довго гуляли гаєм, вдивлялися в псевдопожежу у сусідній від тої, де ми сіли перепочити, хаті. А ще ми вирішили на наступних вихідних зробити собі Тернопіль. Тепер я думаю, як це краще реалізувати - із печерами, ночівлею і всім-всім-всім, що таке близьке мені там. А, і водоспади)
А потім почулися весільні пісні, і ми пішли до сцени. Загалом, найбільше запам'ятався, найбільш видовищним і найцікавішим був колектив, який відтворював гуцульське весілля. Просто неперевершено! А танці -ууууух! захотілося до "Роксоланії" на репетиції)))
Після гаю був Лілін дім. Ми дивилися "Амелі", пили просто прекрасний ґлінтвейн із білого вина (ах, він дійсно був одним із найкращих), а перед тим Ліля нагодувала мене борщем. Одним словом, я вкотре їй дякую=))))))) час провели чудово. "Амелі" ще більше упевнила мене в необхідності не здаватися і віііііірииииитииииии, бо якщо дві незвичайні людини знаходять колись одне одного, якщо він - збирає невдалі миттєві фотокартки, а вона запускає пальці у боби, то, певно, саме їм і бути разом... Але то таке, не буду вдаватися у подробиці свого розуміння))
А ще Ліля тепер теж у посткроссингу, з чим її і вітаю) Ще одна Німеччина. %) І ще. Лільо, не сумуй;) дякую тобі!)
Я йшла і слухала один класний ремікс на "Дику енергію" - і мене пробила капітальна ностальгія за дев'ятим серпня, коли ми з Гансом їхали в його машині й слухали щось дуже наближене за ритмами. Так і відчувала швидкість, різкі повороти і бажання повторити це знову%)
Потім ми йшли до Гаю з Лілею та Ірою й розмовляли про підступних контролерів у трамваях. А потім довго гуляли гаєм, вдивлялися в псевдопожежу у сусідній від тої, де ми сіли перепочити, хаті. А ще ми вирішили на наступних вихідних зробити собі Тернопіль. Тепер я думаю, як це краще реалізувати - із печерами, ночівлею і всім-всім-всім, що таке близьке мені там. А, і водоспади)
А потім почулися весільні пісні, і ми пішли до сцени. Загалом, найбільше запам'ятався, найбільш видовищним і найцікавішим був колектив, який відтворював гуцульське весілля. Просто неперевершено! А танці -ууууух! захотілося до "Роксоланії" на репетиції)))
Після гаю був Лілін дім. Ми дивилися "Амелі", пили просто прекрасний ґлінтвейн із білого вина (ах, він дійсно був одним із найкращих), а перед тим Ліля нагодувала мене борщем. Одним словом, я вкотре їй дякую=))))))) час провели чудово. "Амелі" ще більше упевнила мене в необхідності не здаватися і віііііірииииитииииии, бо якщо дві незвичайні людини знаходять колись одне одного, якщо він - збирає невдалі миттєві фотокартки, а вона запускає пальці у боби, то, певно, саме їм і бути разом... Але то таке, не буду вдаватися у подробиці свого розуміння))
А ще Ліля тепер теж у посткроссингу, з чим її і вітаю) Ще одна Німеччина. %) І ще. Лільо, не сумуй;) дякую тобі!)