про мене

Oct 01, 2009 01:57

В перезрілому березні губляться звуки.
І кричи, не кричи - не заглушиш мовчання.
Він тихенько, підступно у серце постукав
і сховався чекати чудес незвичайних.
Чорно-білі сюжети, весною забуті,
і зимі не потрібні - пора для депресій.
Ця душа - унісон березневої лютні,
з розбишакою-вітром солісти оркестрів.
Ти чекаєш мене десь на заході світу,
я уперто прямую до теплих світанків,
ми приречені йти, може, навіть любити,
ми приречені йти - полонений і бранка.
Ти мене не знайдеш, а знайдеш - не впізнаєш,
я тебе загублю серед вулиць порожніх.
ВеснянИми шляхами від краю до краю
ми з туманом сьогодні - сумні подорожні.
У холодному березні тонуть печалі,
і кричи - не кричи не заглушиш тривоги.
Я шукаю тебе, ти від мене все далі,
ми приречені йти, не знайшовши дороги.

Юля Смаль

сумно, вірш

Previous post Next post
Up