(no subject)

Sep 16, 2009 23:40

Щось таки є захоплюючим у такому житті тут. Я не потрапила на вшанування пам'яті Ґонґадзе, але потрапила на брейк. мене підвозили на машині хлопці, вивезли незрозуміло куди, а потім я вибралася майже зразу на Личаківську. у мене тепер будуть заняття аж всі 4 рази на тиждень, бо ми перенесли останні пари...
зручно жити в гуртожитку, бо, судячи з криків на вулиці, Динамо таки виграє, причому капітально громить "Рубин"...) дуже вражають вигуки типу "Бєй врагов" і страшні крики під вікнами..)) а ще звуки від ударів пластикових пляшок, як у таборах...
за зуби випало мені аж 1700 грн, але це все одно значно менше, ніж я платила б у Києві...
маю кілька абсолютно крезанутих ідей на рахунок писанини, але боюся щось писати. Здається, що по вінця наповнена всім цим... і боюся, що не випишу вартісно. Ще раз дякую Олі-Бараболі за чудову вчорашню розмову.
Хочу на скелі. Будь ласка!!!

брейк, друзі, Львів, універ

Previous post Next post
Up