Jan 18, 2009 21:01
Кароч, це капець)) я на 25му питанні, успішно торую далі шлях шпаргалок у свої кишеньки, але!
Вирішила поділитися одним перлом про лексикологічний підхід,
за яким словосполучення -це синтаксична одиниця, такий об’єкт синтаксису, який самост.існує в об’єктивній дійсності, як і речення, незалежно від речення. (Виноградов). Спирання не на речення, а на слово в розумінні сл-ня. Речення - завершене сл-ня (має закінчену думку) - Пєшковський. Виноградов: сл-ня уподібнюється до слова.
І от, власне, перл:
Сл-ня - сполука 2х і більше повнозначних слів, що становить єдине, але розчленоване поняття. Сурядні сполуки й предикативні одиниці з цього визначення не можна вважати сл-ням. Це - сполука слів;)
Сл-ня - номінативна одиниця, але, якщо так, то мали б існувати словники словосполучень. Фразеологізми також у такому випадку не можна вважати сл-ням.
Лексикологи вважають, що сл-ня - поширена концентрована назва явищ дійсності, це будівельний матеріал для рівня. Сл-ня має систему грам.форм (парадигму), пов’язану зі словозміною стрижневого слова. Але проблема в тому, що таким сл-ня стає КОНКРЕТНО в реченні.
Кароч, у мовознавці я б не пішла. Тобто пішла би, але виключно в історію мови чи діалектологію. Там усе простіше))))))))))))))))))
іспит,
мовні приколи