Бойко В.Г.
сьогодні ховали ще одного викладача з нашої кафедри... я не знала особисто цю людину. Він пішов на пенсію у той рік, коли загинула Лідія Францівна.
Знаєте, мені було страшенно прикро. Певно тому, що Володимир Григорович у труні дуже нагадував мого дідуся... видно було, що цій людині випала важка смерть, що він теж намучився перед тим, як піти з тіла, він теж неначе усміхався у домовині. Прикро було, що - порівняно з Шурком - було надзвичайно мало народу... мало квітів... мало слів... прикро, що ось - людина 2 роки як пішла на пенсію, а про неї вже ніхто фактично і не пам'ятає... окрім викладачів, половину з яких він вивів у люди.
прикро, що навіть ті студенти, які в нього вчилися, не змогли скинутися і купити хоча б по 2 гвоздички. і взагалі... якось страшенно сумно стало від самої думки про все це, від споминів про дідуся й бабусю.
Друга смерть за два тижні... у понеділок ховали Шурка... Сьогодні - Бойка. Жахливо... Жахливо, бо людина живе доти, поки про неї пам'ятають... і чомусь сьогодні я відчула пустку.
Знаєте, мені було страшенно прикро. Певно тому, що Володимир Григорович у труні дуже нагадував мого дідуся... видно було, що цій людині випала важка смерть, що він теж намучився перед тим, як піти з тіла, він теж неначе усміхався у домовині. Прикро було, що - порівняно з Шурком - було надзвичайно мало народу... мало квітів... мало слів... прикро, що ось - людина 2 роки як пішла на пенсію, а про неї вже ніхто фактично і не пам'ятає... окрім викладачів, половину з яких він вивів у люди.
прикро, що навіть ті студенти, які в нього вчилися, не змогли скинутися і купити хоча б по 2 гвоздички. і взагалі... якось страшенно сумно стало від самої думки про все це, від споминів про дідуся й бабусю.
Друга смерть за два тижні... у понеділок ховали Шурка... Сьогодні - Бойка. Жахливо... Жахливо, бо людина живе доти, поки про неї пам'ятають... і чомусь сьогодні я відчула пустку.