------------
це просто жахливо, незрозуміло, не має так бути. коли з життя йде молода людина, яка ще недавно всміхалась, щось планувала, робила фото.. власне про фото.. соціальні мережі якось видозмінюють відчуття смерті. людини вже нема, а сторінка її ще живе, якісь написи, запрошення, коментарі.. в кожній сторінці відчувається особистість людини, ти вчитуєшся у її коменти, підписи альбомів і стає якось дуже боляче і моторошно, навіть коли ти людини не знав, але ти бачиш, що її знали і любили ваші спільні знайомі, друзі, ти уявляєш як погано зараз їм і стає ще гірше...
я скажу егоїстично і можливо неправильно зараз, але можливо якби не Інтернет, не соціальні мережі ми б не відчували себе настільки причетними до чужого горя, до чужих сліз і смертей...
не зрозуміти чому чому чому з життя зникають молоді, хороші, талановиті люди, їм би ще жити і жити. Тут хіба рятує віра у тлінність нашого світу і в те, що ТАМ КРАЩЕ, то ж нема чого побиватись за померлими..якщо ж такі речі відбуваються для того аби навчити чогось тих хто залишаються тут на Землі то це жорстока наука... і скільки б не писав, не заспокоював себе.. ну нема цьому слів, нема пояснень, нема нема.. просто живеш, поки можеш. просто далі живеш.
я скажу егоїстично і можливо неправильно зараз, але можливо якби не Інтернет, не соціальні мережі ми б не відчували себе настільки причетними до чужого горя, до чужих сліз і смертей...
не зрозуміти чому чому чому з життя зникають молоді, хороші, талановиті люди, їм би ще жити і жити. Тут хіба рятує віра у тлінність нашого світу і в те, що ТАМ КРАЩЕ, то ж нема чого побиватись за померлими..якщо ж такі речі відбуваються для того аби навчити чогось тих хто залишаються тут на Землі то це жорстока наука... і скільки б не писав, не заспокоював себе.. ну нема цьому слів, нема пояснень, нема нема.. просто живеш, поки можеш. просто далі живеш.