------------
це просто жахливо, незрозуміло, не має так бути. коли з життя йде молода людина, яка ще недавно всміхалась, щось планувала, робила фото.. власне фото.. соціальні мережі якось видозмінюють відчуття смерті. людини вже нема, а сторінка її ще живе, якісь написи, запрошення, коментарі.. в кожній сторінці відчувається особистість людини, ти вчитуєшся у її коменти, підписи альбомів я стає якось дуже боляче і моторошно, навіть коли ти людини не знав, але ти бачиш, що її знали і любили ваші спільні знайомі, друзі, ти уявляєш як погано зараз їм і стає ще гірше...
я скажу егоїсчтино і можливо неправильно зараз, але можливо якби не Інтернет, не соціальні мережі миб не відчували себе настільки причетними до чужого горя, до чужих сліз і смертей...
я не чому з життя відходять молоді, хороші, талановиті люди, якщо для того аби навчити чогось тих хто залишаються тут на Землі то це жорстока наука... і скільки б не писав ну нема цьому слів, нема пояснень, нема нема.. просто живеш, поки можеш. просто живеш.
я скажу егоїсчтино і можливо неправильно зараз, але можливо якби не Інтернет, не соціальні мережі миб не відчували себе настільки причетними до чужого горя, до чужих сліз і смертей...
я не чому з життя відходять молоді, хороші, талановиті люди, якщо для того аби навчити чогось тих хто залишаються тут на Землі то це жорстока наука... і скільки б не писав ну нема цьому слів, нема пояснень, нема нема.. просто живеш, поки можеш. просто живеш.