(no subject)
Чесно не пригадую коли хотілось щось написати через якісь враження, через відчуття, що захлинаєшся в подіях або емоціях...А зараз хочеться
Стільки всього довкола, кожен день взнаю щось нове, про себе, про інших, чекаю як зміниться моє майбутнє, проектую його.. Боюся, переживаю.. Люди мигають кольоровими метеликами довкола, одні десь діваються, інші з'являються.. Не встигаю бачитись зі всіма, любі, дорогі мої... Хтось як завжди ображається, хтось розуміє, хтось критично підсміюється і вважає, що я тільки роблю з себе дуже ділову і зайняту, а насправді, що я просто лінива, неорганізована.. У всьому є трохи правди.. Коханий каже, що я просто хочу робити все одразу, розпорошуюсь.. Але зараз не тільки в тому справа, зараз ще й бувають моменти коли я мушу тікати, мені необхідні періоди якоїсь самотності або ж, щоб справді відпочити, мені потрібні або нові люди або добре забуті старі, таке я зауважила за собою.... Тому я так хаотично іноді із вами всіма спілкуюсь, часто я потребую когось більше, а когось менше, якби це по-ідіотичному не звучало...
Реально останні три дні я так відпочила, як давно такого не було.. Я просто забула, що є час, ненаписані статті та частини роботи, хата з її непомитими підлогами, гроші, які треба збирати, економити і все інше.... Я знайшла причину, щоб дозволити собі знову спокійно погуляти, походити по барах, напитись пива.... І це помогло, я розслабилась.. Боже мій, а раніше я майже весь час перебувала у таких станах, я насолоджувалась життям, я була справжнім розслабленим гедоністом.. Зараз ж, навіть коли я нічого не роблю, я граю собі мозок, далі мудрую, щось будую, думаю і всеодно не відпочиваю... Це якийсь жах....
Сьогодні я наче з місяця повернулась, як же я далеко була від себе останнім часом, я не знаю що в мені йокнуло, але щось йокнуло... Мабуть, щоб бути щасливою, я б мала таки бути якимось екскурсоводом, працювати в туризмі, просто подорожувати, тому що лише нові люди, запахи, знання,мови заставляють моє серце битись якось по-іншому... Так, таке мабуть потрібне кожному, але якось гостро усвідомила цю штуку я саме зараз...
Я дуже вдячна своєму новому другові, який це не прочитає бо не знає української, за те, що розвеселив мене, що своєю появою неочікуваною зблизив мене із старими друзями, що підживив приємною чоловічою увагою, за класний вікенд,який розтягнувся на три дні. Найбільше я вдячна за те, що я зрозуміла, як гарно в мене все стоїть на місцях у голові і що я вже доросла і ніколи б не наробила ніяких дурниць. Дякую тобі М. за те, що я вкотре дивлячись на тебе, пригадала, чому і за що я так сильно люблю свого Б. і можливо іноді треба терпіти і сприймати чекання, як прелюдію. Коротше, не знаю в чім справа, все співпало якось так, що я ожила. Завтра буде новий день і нові зміни, але в тому мабуть і вся радість. Дякую. Усім.
Стільки всього довкола, кожен день взнаю щось нове, про себе, про інших, чекаю як зміниться моє майбутнє, проектую його.. Боюся, переживаю.. Люди мигають кольоровими метеликами довкола, одні десь діваються, інші з'являються.. Не встигаю бачитись зі всіма, любі, дорогі мої... Хтось як завжди ображається, хтось розуміє, хтось критично підсміюється і вважає, що я тільки роблю з себе дуже ділову і зайняту, а насправді, що я просто лінива, неорганізована.. У всьому є трохи правди.. Коханий каже, що я просто хочу робити все одразу, розпорошуюсь.. Але зараз не тільки в тому справа, зараз ще й бувають моменти коли я мушу тікати, мені необхідні періоди якоїсь самотності або ж, щоб справді відпочити, мені потрібні або нові люди або добре забуті старі, таке я зауважила за собою.... Тому я так хаотично іноді із вами всіма спілкуюсь, часто я потребую когось більше, а когось менше, якби це по-ідіотичному не звучало...
Реально останні три дні я так відпочила, як давно такого не було.. Я просто забула, що є час, ненаписані статті та частини роботи, хата з її непомитими підлогами, гроші, які треба збирати, економити і все інше.... Я знайшла причину, щоб дозволити собі знову спокійно погуляти, походити по барах, напитись пива.... І це помогло, я розслабилась.. Боже мій, а раніше я майже весь час перебувала у таких станах, я насолоджувалась життям, я була справжнім розслабленим гедоністом.. Зараз ж, навіть коли я нічого не роблю, я граю собі мозок, далі мудрую, щось будую, думаю і всеодно не відпочиваю... Це якийсь жах....
Сьогодні я наче з місяця повернулась, як же я далеко була від себе останнім часом, я не знаю що в мені йокнуло, але щось йокнуло... Мабуть, щоб бути щасливою, я б мала таки бути якимось екскурсоводом, працювати в туризмі, просто подорожувати, тому що лише нові люди, запахи, знання,мови заставляють моє серце битись якось по-іншому... Так, таке мабуть потрібне кожному, але якось гостро усвідомила цю штуку я саме зараз...
Я дуже вдячна своєму новому другові, який це не прочитає бо не знає української, за те, що розвеселив мене, що своєю появою неочікуваною зблизив мене із старими друзями, що підживив приємною чоловічою увагою, за класний вікенд,який розтягнувся на три дні. Найбільше я вдячна за те, що я зрозуміла, як гарно в мене все стоїть на місцях у голові і що я вже доросла і ніколи б не наробила ніяких дурниць. Дякую тобі М. за те, що я вкотре дивлячись на тебе, пригадала, чому і за що я так сильно люблю свого Б. і можливо іноді треба терпіти і сприймати чекання, як прелюдію. Коротше, не знаю в чім справа, все співпало якось так, що я ожила. Завтра буде новий день і нові зміни, але в тому мабуть і вся радість. Дякую. Усім.