Відлуння натурального господарства
В пострадянському суспільстві прийнято вважати, буцімто чоловік лише тоді вважатиметься повноцінним, якщо він володітиме абсолютно всіма ремеслами, необхідними в побуті. Тобто він мусить бути й теслею, й муляром, і маляром, і сантехніком, і електриком, і водопровідником, і радіотехніком. І якщо він принаймні одним з перелічених вище ремесел не володіє, вважається, буцімто він вже не має жодного морального права створювати сім’ю.
Але звідки в нас такий стереотип?
Домашній побут із кожним десятиліттям ускладнюється. Побутова техніка стає все складнішою. Сантехніка - так само. Я, наприклад, у своєму німецькому помешканні можу самостійно обклеїти стіни шпалерами, щось пофарбувати, просвердлити дірку в стіні, аби щось повісити, щось приколотити, або ж замінити кран на кухні, але щоб відремонтувати старий - тут вже без допомоги кваліфікованого фахівця аж ніяк не обійтися.
Так само й німці майже нічого самостійно не ремонтують. А навіщо, якщо можна просто покликати фахівця, котрий відремонтує все це на професійному рівні.
Ось нещодавно в мене поламався замок на балконних металопластикових дверях. Я навіть побоявся самотужки розібрати ці двері. А майстер зробив мені все дуже швидко та кваліфіковано: швидко знайшов несправність, одразу ж замовив нову деталь, а коли він необхідну деталь одержав, то замінив її протягом якихось десяти хвилин. Та й ціна за такий ремонт була вельми помірною. Проте зроблено дуже професійно та ще й - з ґарантією.
В мене таке припущення, що причиною виникнення такого стереотипу є примітивний радянський побут із вкрай нерозвиненою сферою послуг. Проте, скоріше за все, ця причина лежить набагато глибше, адже впродовж багатьох століть переважна більшість населення в Україні чи в Росії складалася з селян, котрі вели натуральне господарство.
Зворотнім боком цієї медалі є вкрай неґативне ставлення до торгівлі та до послуг, адже в натуральному господарстві, де нема ніякого розподілу праці, місця для торгівлі та послуг нема ніякого.
Але звідки в нас такий стереотип?
Домашній побут із кожним десятиліттям ускладнюється. Побутова техніка стає все складнішою. Сантехніка - так само. Я, наприклад, у своєму німецькому помешканні можу самостійно обклеїти стіни шпалерами, щось пофарбувати, просвердлити дірку в стіні, аби щось повісити, щось приколотити, або ж замінити кран на кухні, але щоб відремонтувати старий - тут вже без допомоги кваліфікованого фахівця аж ніяк не обійтися.
Так само й німці майже нічого самостійно не ремонтують. А навіщо, якщо можна просто покликати фахівця, котрий відремонтує все це на професійному рівні.
Ось нещодавно в мене поламався замок на балконних металопластикових дверях. Я навіть побоявся самотужки розібрати ці двері. А майстер зробив мені все дуже швидко та кваліфіковано: швидко знайшов несправність, одразу ж замовив нову деталь, а коли він необхідну деталь одержав, то замінив її протягом якихось десяти хвилин. Та й ціна за такий ремонт була вельми помірною. Проте зроблено дуже професійно та ще й - з ґарантією.
В мене таке припущення, що причиною виникнення такого стереотипу є примітивний радянський побут із вкрай нерозвиненою сферою послуг. Проте, скоріше за все, ця причина лежить набагато глибше, адже впродовж багатьох століть переважна більшість населення в Україні чи в Росії складалася з селян, котрі вели натуральне господарство.
Зворотнім боком цієї медалі є вкрай неґативне ставлення до торгівлі та до послуг, адже в натуральному господарстві, де нема ніякого розподілу праці, місця для торгівлі та послуг нема ніякого.