Даниэла в Нью-Йорке
Возвращаясь из Вермонта, где Даниэла проучилась один семестр, она - вместе со своим французским приятелем Гийомом - сделала остановку в Нью-Йорке.
Так непомітно минув осінній семестр. Настав грудень - час іспитів в американських вишах. У Вермонті вже з кінця листопада лежав сніг. На початку грудня вдарили суттєві морози. Попри зимову погоду Рейчел усе ще не збиралася одягатися тепліше. Зверху вона вже давно утеплювалася, носила зимові пальта та кожушанки з зимовими рукавицями й в’язаними шапками. Проте твідові та велюрові спідниці Рейчел все ще продовжувала носити без спідньої білизни, а зимові чоботи вона - як і восени - взувала на босу ногу. І що найцікавіше, жодного разу, поки Даніела мешкала з нею в одній кімнаті, Рейчел не застудилася; жодного разу вона не захворіла. Даніелу це не те, що здивувало - вона просто від того була шокована.
Даніела один за одним складала іспити як у Вермонтському університеті, так і в коледжі Святого Михайла. Усі іспити проводилися в письмовій формі. Останній іспит відбувся вісімнадцятого грудня. Тепер Даніелі лишалося тільки дочекатися результатів, отримати відповідні сертифікати, котрі можна було б докласти до іспитових відомостей у Берлінському Вільному університеті, після чого можна було сміливо вирушати додому.
Замовляючи зворотні квитки в тураґенції разом з Ґійомом, Даніела вирішила зробити це з таким розрахунком, аби, повертаючись назад, залишитися на пару днів у Нью-Йорку. Те ж саме вирішив зробити й Ґійом. Квитки до Нью-Йорка вони удвох замовили на один рейс, а вже додому відлітати запланували двома днями пізніше.
Настало двадцяте грудня - день відльоту. Рано вранці Ребекка зайшла за Даніелою та Ґійомом, після чого відвезла їх обох на своєму «Понтіаку» до аеропорту. Попрощавшись із Ребеккою близько шостої ранку, європейські студенти пішли на посадку. Літак знову виявився дуже маленьким. А вже через годину після зльоту він приземлився в аеропорту імені Джона Кеннеді.
Готель, у котрому Даніела з Ґійомом зарезервували номер разом з придбанням квитків, виявився в північному передмісті Бронкс. Узявши таксі, студенти сказали водієві назву готелю, після чого вони повантажили свої валізи на жовтий розплющений «Форд» та сіли в салон. Таксі зрушило з місця. Водій виявився якимось смаглявим тамілом, проте англійською він розмовляв бездоганно. А Даніела з Ґійомом, сидячи на задніх сидіннях, милувалися нью-йоркськими вулицями, оздобленими різдвяною ілюмінацією. Всі навколо чекали на найголовніше свято в усьому християнському світі та інтенсивно готувалися до нього.
У районі аеропорту майже всі вулиці були типовими зразками «Одноповерхової Америки» - з ошатними котеджами, спорудженими з червоної цегли чи акуратних дерев’яних дощичок, та практично без будь-яких огорож. Далі на північ забудова ставала все урбаністичнішою, проте якоюсь ориґінальністю вона не відрізнялася. Багатоповерхові будинки, збудовані переважно з червоної чи брунатної цегли, були схожі, скоріше, чи то на казарми, чи то на в’язниці. Майже всі будинки були з зовнішніми пожежними сходами.
Нарешті таксі зупинилося біля готелю.
Отримавши ключ від номеру та зайшовши в нього, Даніела з Ґійомом одразу ж розгорнули план Нью-Йорка та почали докладно вивчати, як дістатися Манхеттена. Найзручнішим чином дістатися туди можна було на метро. Напередодні відльоту Ребекка провела, так би мовити, короткий інструктаж, як поводити себе в Нью-Йорку, аби не потрапити в якісь неприємні ситуації. Про криміногенну нью-йоркську підземку вона теж розповідала чимало - як не стати жертвами злочинців. А ще Ребекка порадила обов’язково тримати готівкові гроші в кишені, адже коли злочинці їх проситимуть, треба ці гроші обов’язково дати без будь-яких сперечань. Звичайно ж, чорт є не таким страшним, як його малюють, але, з іншого боку, зайві заходи з особистої безпеки ніколи не заважатимуть.
Перекусивши в кав’ярні неподалік від готелю, Даніела з Ґійомом вирушили шукати найближчу станцію метро. Пройшовши на станцію через турнікети, вони почали вивчати схеми руху потягів, аби якомога скоріше зорієнтуватися. І ось вони сіли в найперший потяг, що йшов у напрямку Манхеттена. Як проінструктувала Ребекка, сідати треба було в передній вагон - якомога ближче до машиніста. Особливо це стосувалося поїздок у вечірній час.
Вийшовши поблизу Times Square, Даніела та Ґійом попрямували саме до цього майдану. Тут вони вже побачили зовсім інший, парадний Нью-Йорк - з ошатними будинками різних епох та стилів, а, головне - різної висоти. Всі вулиці були прикрашені розкішною різдвяною ілюмінацією. На головній площі Манхеттена було дуже велелюдно - попри холодну та сиру погоду з пронизливим вітром. І тут несподівано Даніела помітила, що Рейчел була не єдиною, хто ходив узимку з голими ногами. У Нью-Йорку фактично кожна десята перехожа була хоч і одягнена по-зимовому, але ноги, все одно, були голими. Причому далеко не всі ті жінки були в чоботях; багато хто з них ходили в бальних черевиках на босу ногу, чи навіть у босоніжках. Даніелі теж захотілося спробувати погуляти взимку з голими ногами.
А взагалі, орієнтуватися на Манхеттені виявилося не так вже й важко. Мережа вулиць була тут переважно прямокутною. Вулиці, що вели вздовж витягнутого острова з півночі на південь, звалися avenues та були пронумеровані. А ті вулиць, що тяглися впоперек, мали назву streets і теж були пронумеровані. Й лише Бродвей був, свого роду, винятком: ця вулиця тяглася по діагоналі майже через весь острів, перетинаючи різні streets та avenues.
Від Таймс-Сквер Сьомою авеню та Сорок дев’ятою вулицею Даніела та Ґійом пройшли до Центру імені Рокфеллера, де була встановлена головна різдвяна ялинка Нью-Йорка. Було ще не зовсім темно, проте всі центральні вулиці на Манхеттені буквально потопали в неонових вогнях.
Бродвеєм Даніела з Ґійомом пройшли до Центрального парку, де вони гуляли алеями аж поки не стемніло. Шкода тільки, що погода була такою холодною, що не давало можливості посидіти на лавочці, обіймаючись та цілуючись одне з одним. Зате можна було скільки завгодно блукати Бродвеєм та іншими центральними вулицями «столиці (Нового) світу», милуючись різдвяною та повсякденною ілюмінацією.
Пізно увечері Даніела та Ґійом повернулися до готелю та одразу ж кинулися в ліжко, займаючись сексом.
Наступного ранку Даніела вирішила спробувати погуляти містом у спідниці та без колготок, наслідуючи місцевих мешканок. У босоніжках та без спідньої білизни вона, правда, вийти не ризикнула. Одягнувшись замість джинсових штанів у суконну спідницю трохи вище колін, Даніела, не надягаючи колготок, натягла теплі шкарпетки на голі ноги. Ґійом за всім цим дуже уважно спостерігав, чекаючи, що ж буде далі. Починаючи з перших днів листопада, він іще ніколи не бачив Даніелу у спідниці - тільки в джинсах. І раптом наприкінці грудня, напередодні Різдва, коли надворі стоїть мороз, котрий у вкрай вологому нью-йоркському кліматі переноситься набагато важче, ніж де-небудь углибині континенту, Даніела відважилася одягтися в коротку спідницю, та ще й без колготок. Одягнувшись першим у джинси, светр та теплу зимову куртку, Ґійом уважно почав стежити за поведінкою Даніели. А та, у свою чергу, наділа на блузку в’язаний светр та, пройшовши до ґардеробу, спочатку взулася в чорні зимові чоботи, а потім пов’язала шию довгим мохеровим шарфом, натягла на голову в’язану мохерову шапочку, після чого одяглася в червоне зимове пальто з широким поясом, а на руки наділа чорні шкіряні рукавиці. Ґійом спостерігав з великою цікавістю за тим, як Даніела одягалася. Одягнена вона була, в принципі, по-зимовому, але її коліна, не прикриті ані спідницею, ані пальтом, були голими. Ґійом дивився на свою подругу неначе приголомшений. Зненацька він підскочив до Даніели, встав перед нею на коліна та схопив руками її стегна, аби переконатися в тому, що вони були насправді оголеними.
- Aren’t you afraid to get chilled? - запитав Ґійом, милуючись Даніелою в зимовому пальті, в чоботях та з голими колінами.
- You haven’t seen yet, how my former neighbor, with whom I lived in one and the same room, dresses herself! - вигукнула Даніела. - She always wears neither pantyhose nor panties, no matter how cold it is outdoors.
Одразу ж Ґійом почав лізти руками ще вище під спідницю Даніели, аби перевірити, чи була на дівчині спідня білизна. Знайшовши трусики під спідницею, Ґійом заспокоївся, переконавшись у тому, що хоч білизну його подруга надіти «не забула», інакше б він одразу ж кінчив у джинси, зірвавши, таким чином, прогулянку собі та своїй тимчасовій партнерці.
Вийшовши з готельного номеру, вони пішли снідати. А після сніданку Даніела з Ґійомом знову вирушили до Манхеттена оглядати ті визначні місця, котрі вони ще не встигли відвідати першого дня. Коли Даніела виходила з готелю, її одразу ж охопило незвичне відчуття. Усе зверху в неї було прикрито теплим одягом, халява чобіт приємно охоплювала її ніжки, проте її коліна та стегна не були нічим прикриті; вони були абсолютно голими. Таке дивовижне поєднання теплого зимового одягу та оголених колін і стегон з кожним кроком до вхідних дверей додавало все більше адреналіну. І ось Даніела з Ґійомом вийшли-таки з готелю. Надворі стояв легкий мороз і зовсім не було вітру, тому Даніела одразу ж почала відчувати, як холодне повітря приємно поколює її ніжки.
Даніела та Ґійом пішли в напрямку найближчої станції метро. На вулиці було досить пожвавлено, проте оголені коліна Даніели нікого з перехожих не шокували, адже місцеві нью-йоркські жінки та дівчата подекуди одягалися у ще більш екстремальне вбрання: в легкі осінні куртки та плащі в поєднанні з босоніжками чи бальними черевиками з відкритими носками. Досить часто Ґійомові та Даніелі потрапляли панянки ще й і з таким поєднанням: тепла шуба чи дублянка та босоніжки на дуже тонких ремінцях. Особливо часто так полюбляли одягатися мулатки, але й «кавказькі250», тобто європейські дівчата теж не бридувалися таким «не зовсім зимовим» вбранням. І так ходила фактично кожна десята нью-йоркська панянка. Отже, Даніела - порівняно з усіма тими екстремалками - виглядала ще більш-менш пристойно. Але, все одно, її коліна були голими на морозі, що Ґійома вельми збуджувало. Парижанки, правда, теж інколи так ходили, тому для Ґійома це не було чимось цілком новим та незвичним. І, все одно, йому було вельми цікаво спостерігати, як Даніела ходила напередодні Різдва засніженими нью-йоркськими вулицями в зимових чоботях та зимовому пальті, але водночас із голими ногами.
Зійшовши знову на станції поблизу Таймс-Сквер, Даніела з Ґійомом продовжували прогулянки манхеттенськими вулицями, щільно забудованими хмарочосами. Старі хмарочоси були схожі на вежі середньовічних ґотичних соборів чи замків. Були й такі, що майже в точності повторювали леґендарний Александрійський маяк. А сучасні хмарочоси виглядали неначе багатоповерхові акваріуми. Але в цілому, Нью-Йорк представ перед Даніелою та Ґійомом зовсім не таким, яким вони його раніше уявляли: то було цілком благоустроєне та відносно спокійне місто - без вуличних перестрілок, без пограбувань, без лінчування негрів. Стереотипне, вкрай упереджене ставлення до «столиці (Нового) світу» руйнувалося у свідомості як Даніели, так і Ґійома з космічною швидкістю. Звичайно ж, не все у Нью-Йорку було таким вже ідеально бездоганним: їм на очі потрапляли й жебраки, й напівзруйновані халупи, в котрих ще хтось мешкав, і вкрай підозрілі особи, що зовсім не заслуговували ніякої довіри - а де всього цього нема? Навіть у цілком благополучному Західному Берліні - попри німецьке економічне диво - все ще залишалися цілі райони, куди страшно було заходити навіть удень. Тим не менш, Манхеттен - як і весь Нью-Йорк у цілому - справляв на Даніелу з Ґійомом цілком позитивне враження. Дійшовши до крайнього півдня острова Манхеттен, вони - попри морозну погоду - довго стояли на оглядовому майданчику, обіймаючись та милуючись чудовою панорамою Верхньої бухти зі Статуєю Свободи на віддаленому острові. А потім вони так само довго обіймалися та цілувалися під Бруклінським мостом. При цьому кожен з них шепотів від насолоди щось своєю рідною мовою, зізнаючись один одному в любові. І не біда, що Ґійом не розумів німецької, а Даніела - французької. Тим не менш, один одного вони чудово розуміли. Ґійомові все було ясно та зрозуміло, що таке «Du bist mein Lieben! Ich liebe dich, mein Schätzchen», - так само, як і Даніела безпомилково здогадувалася, що означає «Tu es mon amour! Je t’aime, je t’adore, ma petite!».
Після цього вони пішли до якоїсь кав’ярні, де замовили собі по келиху червоного вина.
- Danny, - сказав несподівано Ґійом у стані легкого сп’яніння, - you resemble me one beautiful girl, who’s already no more. Her name was Giselle. Giselle Garnier. She was a very beautiful, charming and sexy lass with blond hair. I was in love with her. We took part in the May events together a year and a half ago; we used to struggle against Charles de Gaulle’s dictatorship together. And after Gaulle’s retirement in this year, on April 28, we were celebrating our victory together. But suddenly on the same day Giselle was trapped by Gaulle’s supporters at a subway station and strangled. The witnesses described that these Gaulle’s supporters were attacking everybody who looked like students, whom they blamed for having thrown off their idol, the object of their worship. As soon as Giselle’s student’s ID fell out of her bag, these bandits started lynching the poor girl with more cruelty and at last strangled her. It was so horrible!
- I can understand you, - відповіла Даніела. - I also experienced the loss of best friends of mine. One girl from our company was attacked with a bottle with Molotov’s cocktail, which was thrown into her back during the Easter protests after the attempt to kill Rudi Dutschke. This girl got heavy burns and died three weeks later. When I recollect all this, I want to burst into sobs over and over…
Оглянувши всі основні нью-йоркські визначні місця, Даніела з Ґійомом пізно ввечері повернулися до готелю.
А наступного ранку, виписавшись із готелю, вони разом замовили таксі та поїхали до аеропорту імені Джона Кеннеді. Даніела вже більше не ризикнула одягатися у спідницю без колготок. Вона знову наділа на себе джинси.
Першою мала відлітати Даніела.
- That’s for you, Danny, - сказав на прощання Ґійом, подарувавши Даніелі якийсь згорток.
Даніела одразу ж розгорнула його. То була футболка з написом, що був переінакшеним французьким національним девізом: «Liberté, Égalité, Sexualité!». Даніела посміхнулася, поцілувавши Ґійома.
- This is one of the slogans of our May events, - прокоментував той напис Ґійом. - We used to stand up forward against Charles de Gaulle’s dictatorship in the center of Paris in such T-shirts in the previous year. I’m still recollecting those romantic times with delight.
Обійнявшись із Ґійомом ще раз, Даніела побігла на посадку та миттєво зникла в натовпі...