Воскресіння
Цими днями найбільше в привітаннях говориться про відкинення старого, звільнення і відновлення наших душ.
Христос перед воскресінням перетерпів, помер і навіть зійшов в ад - така ціна Доброї новини про нове життя. Кожен з нас не раз за земний шлях проходить такі ж кола - через терпіння до радості, через зшестя в ад до підняття в небо, в меншій мірі ніж Ісус, але в такій що вивертає з середини назовні, з ніг на голову, вбиває і реанімує, але нічого не дається надміру, ми маємо сили це пережити. І ніхто не виключення.
Я б сказала, що теж побачила пекло, потім оновилася, воскресла і все таке, але це не буде 100% правдою, бо така дія - тривалий процес, і в одну мить не відбувається. В одну мить приходить лиш усвідомлення, що було не так і куди далі рухатись.
Одне знаю точно - я дочка Царя, котрий народився не в ошатних палатах на Вєтрова, а в простоті, не носив дорогого модного одягу, але панує над всім світом, Слово якого не пустота, а Вчинок, Дія, Плід, Любов. Він дбає про мене, навіть у тривожному сні. Що боятися за таким Батьком?
Радість життя у теперішній миті, не у тузі за минулим, чи фантазій (не мрій, не планів) про майбутнє, а у ТЕПЕР.
На офісному подвір"ї розпускаються магнолії - якщо такими красивими створив Батько квіти, щоб радувати людське око, то яка ж його задумка про красу душі Людини, яке ж благодатне життя Він для неї приготував. Аби тільки та відкрила серце і прийняла. Чи для початку, просто перевела погляд з-під ніг на магнолії.
В мене сьогодні невеликий ювілейчик - 5 років як працюю в Київстарі. Кажуть, такий термін - граничний для одного робочого місця. Подивлюсь, бо наразі мені тут добре. Хоча, щоб рости професійно, потрібно теж мінятись, йти за межі комфортної зони.
Миру вашому дому, Христос Воскрес!
Христос перед воскресінням перетерпів, помер і навіть зійшов в ад - така ціна Доброї новини про нове життя. Кожен з нас не раз за земний шлях проходить такі ж кола - через терпіння до радості, через зшестя в ад до підняття в небо, в меншій мірі ніж Ісус, але в такій що вивертає з середини назовні, з ніг на голову, вбиває і реанімує, але нічого не дається надміру, ми маємо сили це пережити. І ніхто не виключення.
Я б сказала, що теж побачила пекло, потім оновилася, воскресла і все таке, але це не буде 100% правдою, бо така дія - тривалий процес, і в одну мить не відбувається. В одну мить приходить лиш усвідомлення, що було не так і куди далі рухатись.
Одне знаю точно - я дочка Царя, котрий народився не в ошатних палатах на Вєтрова, а в простоті, не носив дорогого модного одягу, але панує над всім світом, Слово якого не пустота, а Вчинок, Дія, Плід, Любов. Він дбає про мене, навіть у тривожному сні. Що боятися за таким Батьком?
Радість життя у теперішній миті, не у тузі за минулим, чи фантазій (не мрій, не планів) про майбутнє, а у ТЕПЕР.
На офісному подвір"ї розпускаються магнолії - якщо такими красивими створив Батько квіти, щоб радувати людське око, то яка ж його задумка про красу душі Людини, яке ж благодатне життя Він для неї приготував. Аби тільки та відкрила серце і прийняла. Чи для початку, просто перевела погляд з-під ніг на магнолії.
В мене сьогодні невеликий ювілейчик - 5 років як працюю в Київстарі. Кажуть, такий термін - граничний для одного робочого місця. Подивлюсь, бо наразі мені тут добре. Хоча, щоб рости професійно, потрібно теж мінятись, йти за межі комфортної зони.
Миру вашому дому, Христос Воскрес!