читаю зараз "Націю" Марії Матіос і очі відкриваються на те, які мізерні мої тривоги і як насправді я можу бути щаслива тим, що маю і що Бозя мені щодня дає. а коли й забирає, то має воно вийти тільки на добро, а логіку всю зрозумію трохи згодом, це точно.
кажуть, жінка чутливіша до болю аніж чоловік, в кілька разів (мусів же мужчина полювати колись, не зважаючи на всякі там дрібні травми, щоб прогодувати себе і сім"ю, тому й не до слізних переживань йому), однак і больовий поріг жінки в кілька разів вищий і витерпіти жінка може більше. як говорила мені одна зовсім юна але вже вагітна дівчинка - ми баби сильні, все переживем!)) поправлю - "пережити" це наче дочекатися, коли нарешті це мине, а хочу не "ПЕРЕживати", а "ПРОживати" всі секундочки, гіркі і солодкі, щоб черпати з них життя на повну і не жаліти колись за згаяним часом.
дороге моє жж-жіноцтво, сьогодні свято таке, дуже ніжне і таємниче, а за тою його тендітністю поки ще криється велика сила Добра. залишайтеся ніжними до тих, кого любите, шануйте своїх чоловіків і приймайте їх такими як є, покладайтесь на їх мужню силу, самі ж будьте сильні духом.