вєсна по імені Свєтлана сідіт тоскліво у екрана

[cvitulja]

охох, попросили написати невеличку замітку про наш суботній виступ (ага, час від часу я пишу статті до парафіяльної електронної газети про заходи, в яких сама беру часть, бо ще й за сумісництвом і по замовчуванню я - фотокор)). а воно так важко пишеться, коли на замовлення, навіть якщо сама це пережила позитивно і нічого додумувати не треба... всі справи "на мус" я зазвичай відкладаю на час "коли-небудь обов"язково", і частенько потім взагалі з них умудряюсь зіскочити) але тут пообіцяла, ото й сиджу, і пишу зі швидкістю два речення/за годину..
а за вікном незвична погода, і в голові зовсім інші думки, геть про інший світ, і по радіо дуже в тему отака пісенька :)
Девятый класс. Молчит звонок.
Апрельский луч упал на стены...
Как долго тянется урок-
Впервые ждёшь ты перемены.
Сидишь за партой у окна,
Глядишь тревожно и туманно,
А за окном стоит весна,
А за окном стоит весна,
Весна, по имени Светлана!
Приходит первая любовь,
Когда тебе всего пятнадцать,
Приходит первая любовь,
Когда ещё нельзя влюбляться.
Нельзя по мненью строгих мам,
Но ты спроси у педсовета
Во сколько лет свела с ума,
Во сколько лет свела с ума
Ромео юная Джульетта!
Девятый класс, девятый класс...
Сидишь ты молча, чуть не плача
И почему-то в первый раз
Вдруг не решается задача.
А чья вина, а чья вина?
Совсем негаданно, нежданно
Стоит за окнами весна,
Стоит за окнами весна,
Весна, по имени Светлана,
Весна, по имени Светлана!
Весна!