паперова ностальгія
прийшла з роботи додому, на столі записка, зраділа.
підійшла ближче - просто шмат білого паперу... але мить затрималася, тягнучи мішок спогадів, завше приємних.
записками мама наказувала розігріти і з"їсти борщ, записками однокласники просили розв"язки задачі на контрольних, записки залишали в дверях гуртожитської кімнати друзі-гості, коли не заставали вдома, ну і, звісно ж, записки були переконливим атрибутом запрошення на побачення - віршовані, англомовні, з загадками, їх підкидали в шкільний дипломат (ви ж ходили з дипломатом до школи?:)), передавали друзями, слали поштою. ех.. часи були. записки власноруч, коли за почерком вгадувалися настрій чи хвилювання автора, тепер витіснили безликі електронні листи та смс, телефонні розмови часто замінюють реальні живі зустрічі. і теж наче б нічо - завдяки новітнім наворотам ти в курсі всіх справ, знаєш хто де і чим сьогодні дихає, відслідковуєш останні новини. але так часом хочеться знайти під дверима чи на столі вирваний з зошита папірчик в клітинку з нашкрябаними кульковою ручкою словами: "привіт! сподіваюсь робочий день залишив шматочок твого бадьорого настрою для мене :) пудри носик, ми поїдемо вечеряти в наше улюблене місце. скоро буду. цілую. люблю"
***
за три роки проживання в києві в моїй книжковій шафі накопилося чимало всякого доброго чтива та іншої макулатури. і поки не багата на ємні полиці і меблі під таке, ростуть паперові гірки-стопочки у всіх можливих місцях. сьогодні одна така гірка рухнула і за принципом доміно повалила всі решта. заодно я навела порядок:) в окрему стопку переклала роздруковані з електронних бібліотек твори, що чітко аслціюють з певними хронологічними подіями цього проміжку - від "дредноутів" Гришковця до "райського саду" Хемінгуея. так , не зовсім близькою літературою намагалася проникнутись світоглядом певних людей, що йшли поруч по життю в той чи інший час. дороги розійшлися, аркуші залишилися. і книжками їх не назвеш. от і думаю, чи викинути, чи ще почитаю яксь...
***
а ще щоденник свій знайшла, справжній, дрібенько так там списано кілька десятків листочків, небагато. піду почитаю.
***
а на нижній антресолі ще десь, можливо, лежить зошит із дівчиною-блондинкою на обкладинці, а друга сторінка там трошки надірвана і списана-списана, і все там правда)
а ви зберігаєте всілякі записочки, роздруковані романи і підліткові щоденники?)
підійшла ближче - просто шмат білого паперу... але мить затрималася, тягнучи мішок спогадів, завше приємних.
записками мама наказувала розігріти і з"їсти борщ, записками однокласники просили розв"язки задачі на контрольних, записки залишали в дверях гуртожитської кімнати друзі-гості, коли не заставали вдома, ну і, звісно ж, записки були переконливим атрибутом запрошення на побачення - віршовані, англомовні, з загадками, їх підкидали в шкільний дипломат (ви ж ходили з дипломатом до школи?:)), передавали друзями, слали поштою. ех.. часи були. записки власноруч, коли за почерком вгадувалися настрій чи хвилювання автора, тепер витіснили безликі електронні листи та смс, телефонні розмови часто замінюють реальні живі зустрічі. і теж наче б нічо - завдяки новітнім наворотам ти в курсі всіх справ, знаєш хто де і чим сьогодні дихає, відслідковуєш останні новини. але так часом хочеться знайти під дверима чи на столі вирваний з зошита папірчик в клітинку з нашкрябаними кульковою ручкою словами: "привіт! сподіваюсь робочий день залишив шматочок твого бадьорого настрою для мене :) пудри носик, ми поїдемо вечеряти в наше улюблене місце. скоро буду. цілую. люблю"
***
за три роки проживання в києві в моїй книжковій шафі накопилося чимало всякого доброго чтива та іншої макулатури. і поки не багата на ємні полиці і меблі під таке, ростуть паперові гірки-стопочки у всіх можливих місцях. сьогодні одна така гірка рухнула і за принципом доміно повалила всі решта. заодно я навела порядок:) в окрему стопку переклала роздруковані з електронних бібліотек твори, що чітко аслціюють з певними хронологічними подіями цього проміжку - від "дредноутів" Гришковця до "райського саду" Хемінгуея. так , не зовсім близькою літературою намагалася проникнутись світоглядом певних людей, що йшли поруч по життю в той чи інший час. дороги розійшлися, аркуші залишилися. і книжками їх не назвеш. от і думаю, чи викинути, чи ще почитаю яксь...
***
а ще щоденник свій знайшла, справжній, дрібенько так там списано кілька десятків листочків, небагато. піду почитаю.
***
а на нижній антресолі ще десь, можливо, лежить зошит із дівчиною-блондинкою на обкладинці, а друга сторінка там трошки надірвана і списана-списана, і все там правда)
а ви зберігаєте всілякі записочки, роздруковані романи і підліткові щоденники?)